Термінал. Ще один депресивний "Термінал".

З останнього "Терміналу" минуло досить багато часу, ну що ж, вітаю Вас в своїй душі, бо "ніде я не буваю на стільки щирий, як під час цього ефіру"- Сергій Ткачук.

Я давно писав свій Термінал, ще десь на весні, сам дивуюся чому, адже в той період різних подій і переживань в мене було достатньо. Можливо я поясню це тим, що давно не чув оригіналу  Терміналу, це авторська передача Сергія Ткачука, яка виходить на радіо "Луцьк". Нажаль, одного прекрасного дня, радіо "Луцьк" перестало транслюватися в моїх забитих і забутих краях.

Мій теперішній стан важко описати словами... Все що я хотів, все про що мріяв, цього нема. І плани на майбутнє я вже давно не будую, все одно ніхто не підтримує мене, навіть люди в яких схожа ситуація. Я не знаю що робити далі, як жити.  Коли я поступив в університет, я думав що нарешті поживу як людина, думав що з,являться  друзі, дівчина, знайомство з потрібними людьми для втілення мрії. Я ж свого роди таки ахуєнчик! Але і я до того ще й "везучий" що капець! Ну загалом ні друзів, ні дівчини, не знайомств! Такі люди як я, суспільству нах.. не потрібні. А якщо брати прошарок дівчат мого віку, то й поготів! Навчання не дало того чого я хотів, правда дало диплом, але до диплома не додається адекватне сприйняття суспільством. І я якогось милого поступив на магістра, хоча зараз розумію що це дарма викинуті 9 тисяч, а все дякуючи євро 2012! Кажуть що студенські роки, це найкращі роки... Йопт... То яке в мене життя далі буде? Осінь... Я люблю осінь! Про те осінню, а особливо зимою, загострюється бажання мати кохану людину, бути комусь потрібним і навпаки, щоб хтось зігрівав холодними вечорами... Напевно  через брак спілкування з протилежною статтю, я вже чотири роки не можу забути одну дівчину, немає на кого переключитися. Насправді вона дуже хороша, впевненна і самодостатня, вона 100% була б зі мною аби я був нормальний, або суспільство ставилось нормально до таких як я! Жаль що вона не дізналася який я насправді...

Це був Термінал. Живіть, а не існуйте!