Чергове ниття ще одного невдахи

Незнаю що зі мною робиться, цілий день хожу як в тумані. Якщо ще вранці було біль-менш нормально, то зараз взагалі, наче не свій... Якось раптом все стало пофіг, те що в мене два хвости з минулої сесії залишилось, те що треба готуватись до наступної... Навіть моя сама завповітна мрія раптом стала банальною і непотрібною забаганкою. Цілий день в голові лише вона, Незнайомка з мого університету. Її очі, її риси облича, її волося. Якесь таке відчуття... незнаю... ніби хворий на грип, але нежетю і температури чомусь немає. В голові каша, ніби хтось блендером змішав. Може це такий свинячий грип? Але навіщо тоді я думаю про неї? Навіщо хочу її побачити? Навіщо? Що я їй скажу? Я їй не потрібен! В неї своє життя, свої друзі, можливо свій хлопець, навіщо я їй? Ладно аби був такий як всі, ато звичайний невдаха, без друзів і рооботи, не гарний і не дотепний. Сумнівюсь що я їй потрібен. Але так хочеться бути з нею