Якщо хочете ви влітку 

Вигляд гарний мати, 

Щоби потім всіх на пляжі 

Хлопців спокушати, 

То вже зараз ви, шановні, 

Часу не втрачайте, 

Інтенсивно своїх подруг 

Смачним пригощайте! 

-А тепер, Миколо, вип’єм- 

Говорить Мартин.- 

Щоб ми завжди пам’ятали 

Про своїх дружин! 

-Ні, не вийде пам’ятати,- 

Микола зітхає.- 

Перша чарка усю пам’ять 

В мене забирає!!! 

Семен з Павлом розмовляють 

Ідучи до бару: 

-Ти новину, Павле, чув 

Про Січкар Тамару: 

Вже виходить вона заміж, 

Лиш кінчиться піст! 

-Це ж за кого??? 

-Був підводник, а тепер соліст! 

-Тобто, був він моряком, 

А тепер співає??? 

-Ні, відношення до моря 

Зовсім він не має, 

Усю осінь на підводі 

Овочі возив, 

А це місяців зо два... 

Їх в діжках солив!!! 

Малий Дмитрик у бабусі 

Секлети питає: 

-Скажи мені, кров людська 

Смак який же має? 

-Звідкіля я можу знати??? 

Про таке питаєш!!! 

-То дідусь же говорив, 

Ти кров попиваєш! 

-Бо безмозглий твій дідусь!!!- 

Секлета присіла. 

-Так, мізки його, бабусю, 

Ти ще влітку з'їла!!! 

-Подивись яка в дворі 

Погода, Ганюню!!!- 

Просить матінка Ірина 

Донечку манюню. 

Дівча глануло в вікно, 

Й з сумом промовляє: 

-Там лише туман густий... 

Погоди немає!!! 

-Чув, Богдане, ти бджолярством 

Вирішив зайнятись? 

То як справи твої йдуть? 

Хочу розпитати! 

-Справи йдуть мої відмінно, 

Можна так сказати, 

Бо вже бджоли мою тещу... 

Встигли покусати!!! 

-До свого ти чоловіка 

Вп'яте повернулася???!- 

Здивовано до Лариси 

Оксана звернулася. 

-Так, Оксанко, повертатись 

Змушена до Гоші, 

Адже в нього(як без мене)... 

З'являються гроші!!! 

-Як ти, куме, поживаєш? 

Кума як ся має?- 

У Остапа кум Кирило 

Зустрівши питає. 

-Та живу я, куме, добре, 

Гріх Бога гнівити! 

А ось жінка все сумує, 

Що нічого носити! 

-Й ти не знаєш що робити, 

Як вона голосить??? 

Он весна уже прийшла, 

Бульбу* хай виносить!!! 

Бульба-картопля. 

-Непостійні у бажаннях 

Нашії жінки!!!- 

Так напевне вже вважають 

Всі чоловіки. 

Та я хочу вас запевнить, 

Що хлопці не праві, 

І є доводи у мене, 

Зовсім ненові: 

Ну скажіть мені, шановні, 

Слухаю!!! Аллло!!! 

Ну котра з них не бажає, 

Щоб їй двадцять, і не більше... 

Постійно було!!! 

-Уявляєш? Вчора, куме, 

Приходжу додому, 

І у ліжку застаю... 

З негром свою Тому! 

-І ти щось йому сказав, 

Цьому африканцю? 

Щоби він ще передав, 

Такому ж голодранцю? 

-Ну, а що я йому, 

Петре, говорити маю? 

Адже їхньої я мови, 

Друже, геть не знаю!!!