Три години ночі. Доро й Еффі не спиться. Розмови в ліжку ні про що. Йоу! Я знаю, чого нам не спиться - це Еффі. - Тому що у нас стоїть без діла нерозпочата пляшка текіли.

-Ти ще пам"ятаєш, як її пити? - Доро

Ліземо на гугл. Ага , лимонє, сіль є. По принципу - "Лизнул, глотнул, соснул"))). Ну ясно, без проблем. На пляшечці - давній напій племені ольмеків з 2-тисячірічною історією. Ну давай, за пригоди. За кохання. За батьків. За подорожі.

Еффі: Куди ти хочеш?

Сайти туроператорів. -Прага, Дрезден - чудово.-Я там була. Париж - нє, банально)))).

А я там була. О Краків! Вавель!! - це Доро. - Хочу замок!!!

- Старовинна польська столиця!

-Давай туди! 

Текіла приємно пече горло, розтоплює мозок, змінює думки на мішанину мрій і вражень,  вирішено, що їдемо в Краків, заколисує, нашіптує давно забуті з дитинства казки, і ми  засинаємо з думкою, що життя прекрасне.