хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «українське»

Не дуже зрозуміло.

"Пташка" - Пліщук з "Азовсталі" "змінила думку про гаранта на кращу.
Тобто раніше була гіршої думки. Або це фейк - вигадка.
Я чому? До питання.
Хто ж підставив азовців у Оленівку, так би мовити "заради врятування життів".

Що зимою запам"ятав крім сльоти, вітру та ожеледі?

Новий Рік та Різдво. А цієї ще й війну. Отже зима, як завжди радощів мало несе.




Через ці подіі у Польщі...

...орки пожвавішали. Сподіваються, що трампісти закриють взагалі допомогу українцям та буде можливість принудити Україну здатися на потрібних Мордору умовах. Аби хоч просто мордорцям не програти.
Висновки робити рано. Але ж...чи це збіг, що "українська ракета" шкоди наробила та що зненацька набої закінчуються в США, та ще трампісти галас про припинення допомоги галас підняли? Еге ж. Ще й Шуфричу посаду знайшли.
І все це після перемоги у Херсоні!



"Лиха година". Що це таке?

Це мабуть не просто "коли стріляють, холодно, та їсти нема чого".

Це час випробувань, іспитів на особистість. Саме під час війни "мурло кожного стає контрастнішим, та видно хто де срав, хто на що здатен".
Є такий вираз "лихий козак". Це означає "сміливий, хоробрий, навіть дещо авантюрний", тобто "час лихих людей, а не чмонь". (С).

Ну не знаю, лиха година як на мене, це важкі часи всім, кепкувати тут нема чого. Бо страждають і діти, і старі, й інваліди, немічні. Чи можна з них спитати за слабкість? Ні.

Є звісно й капітулянти. Тут у і.ю.ей, наприклад, вони швидко зникли на початку війни іх сторінок щоденників, навіть не спитавши себе, чи можна чинити опір. Тількі правда встигли закликати до капітуляціі.
Але не зустрівши масової підтримки, швидко повтікали.


Пробують замість себе на фронт відправити.

"....Жители Мелитополя 2 июля на микрорайоне наблюдали, как оккупанты зазывают мужчин в свои микроавтобусы.

Об этом пишет «РИА Мелитополь».

В районе центра коллаборанта Евгения Балицкого стояли несколько Z-микроавтобусов, в которые вооруженные военные «приглашают пройти» молодых парней с улицы. Что происходит доподлинно неизвестно.

Журналисты предполагают, что неудачи российской армии в ходе войны привели к возникновению кадровой проблемы, которую они пытаются решить за счет мужчин призывного возраста с оккупированных территорий Украины.

В пользу этой версии говорит сообщение ЗОВА о том, что на временно оккупированных территориях Запорожской области россияне раздают повестки и угрожают молодым людям арестами, как писал «Акцент».

Как сообщают в пресс-службе ЗОВА, военные РФ массово пытаются избежать участия в военных действиях путем самоувечья. А оккупанты раздают повестки и угрожают арестами местному населению.

Чи вивелись лохи?

"...Коли я прочитав в телеграм-каналі "Топор", що "асвабадісти" з-за Парєбріку пообіцяли мешканцям окупованих територій - Харківської, Запорізської та Херсонщини, що спишуть усі борги по кредитам перед українськими банками, в мене виникло гостре відчуття дежа-вю. Адже колись я вже подібне чув. 

Так - в "асвабаждєнном" від "фішистів" Криму. На Прямій Лінії з Путіним людина запитала - що купила в кредит авто - а після приходу на півостів "русскага міра" не може погасити борги перед Приватом, на що верховний Стєрх, Підводник та Президент Міра відповів - мов, не хвилюйтеся - та забийте, насолоджуйтесь "свабодай". 

Але пізніше стало відомо, що на цю людину наїхали все "братськи" російсьуи колектори, яки, як відомо - і хату спалити - якщо не будеш слухатися - можуть. І ось тепер виявилося, що боржникам на окупованих територіях стали приходити такі собі "пісьма щастя" від Тінькофф-Банку з вимогою негайно погасити борг. 

Тобто, росіяни не тільки пиздять... вибачте - "спасають" побутову техніку, авто та рабів... тобто "братів", але, як виявилося - ще й борги перед кредиторами. Руський мир він такий - безсмислений та безпощадний..."

Розповідь українки.

"...Село моєї свекрухи звільнили від окупантів.
Там мама моя похована.

Прийшли із чоловіком на цвинтарі. Він сказав:

– Я першим піду.

Кажу:

 - Ну ні! Тільки разом!

Ось ми йдемо. Сказала:

- Дивись, земля втоптана, тверда, як камінь. І траву тут недавно косили, в'янути ще не встигла.

Отже, тут немає мін і розтяжок.

Чоловік запитує:

- А між могилами...?

- Так, йдемо. Не дасть Бог смерті – не здолають чорти.

....Навели лад на могилі, квіти пересадили.

Ідемо селом. 99% хат як стояли, так стоять, дякувати Богу.


Церква, де нашого молодшого хрестили - встояла. Тільки невелика частина даху від ударної хвилі посипалася.

Школа. Селяни сказали: там окупанти казарму влаштували. Ночували у класах, із шкільної їдальні продукти розікрали.

Склопакети розбиті (хоч і не всі), кут школи – амбразура. Діра невелика, але ... страшно.

Стадіон та дитячий майданчик – цілі.

Комплекс у нас там був "Бобрицький маєток" - кілька магазинів, урочистий зал ... спотворювали так, що дивитися боляче.

Але нічого ... житимемо. Треба жити!..."

Дещо про про бої у Попасній.

"Російські війська, - а точніше, професійні та добре оплачувані вагнерівці, - потихеньку просуваються в районі Попасної. Це правда. Але правда також те, що раніше вони наступали на фронті шириною 1800 км, а тепер - на фронті шириною 10 км.

Метою наступу має стати контроль над Слов'янськом і складною системою водопідйому та водопостачання Донбасу, що знаходиться поруч. Система вже зруйнована, наступ стратегічно безглуздий, це вже Чорнобаївка. Хто б не отримав Донбас – отримає безводний степ.

Ідея наступу на Попасну спочатку полягала в тому, щоб однією клешні наступати з Попасною, а інший переправитися через Сіверський Донець у Білогорівці. Білогорівка не вдалася. Тепер одна клешня - з Попасної - намагається зробити те, що мали зробити обидві..."

Партизан України.




У Пологах рашисти закатували та вбили патріота України.

Про це повідомив Іван Мінченко у Facebook, передає «Акцент».

«4 травня російські нелюди пострілом у спину обірвали життя Романа Семененка, 1975 року народження. До цього орки два дні катували чоловіка, вимагаючи в нього розкрити інформацію про схрон зброї та місцезнаходження побратимів — українських патріотів, які ведуть боротьбу з рашистами у Запорізькій області.» — йдеться у повідомленні.

Роман народився та вчився у Пологах. Коли була можливість виїхати з окупованої території міста, не погодився — вирішив доглядати за мамою та допомагати Руху спротиву на місці. Він був ефективним партизаном, надана інформація допомагала українським військовим нищити російських зайд, повідомляє Іван.

Днями о 6:30 ранку Романа викрали — за одним українським патріотом прихали на бронетехніці близько 20 окупантів. Два дні рашисти катували чоловіка, вимагали розкрити місця зберігання зброї та інформацію про його старшого брата — очільника Пологівського Нацкорпусу.

 «Брата не здав. А окупантів привів до місця, де сам ховав зброю, швидко дістав ПМ та почав розстрілювати рашистів. Загинув від кулі, випущеної в спину. На прощання російські нелюди пустили тільки маму. У Романа залишилися дружина та донька.Роман Семененко загинув Героєм. Вічна пам’ять. Слава Герою.» — завершує Іван Мінченко.