По мотивам http://13sep2010.livejournal.com/ и http://blog.i.ua/user/11243/541274/ как-то так совпало...

 Я не считаю что родственники, даже адекватные - априори лучшие друзья, на них можно всегда положиться, они никогда не предадут и т.д. и т.п. И я наверное никогда не пойму людей которые считают что родственники, часто даже не совсем адекватные - лучшие няньки для детей...Иногда детский сад намного лучше престарелой бабушки которая не дает ребенку элементаро побегать-порезвиться так как в силу своей немощи не может за ним угнаться...И во сто крат лучше бабушки которая вкладывает в детскую головку "правильные" мысли о том какие его папа или мама "плохие" или просто игнорирует все правила заведенные родителями, часто даже во вред ребенку...Я уже молчу о детях которых "сдают" на воспитание бабушкам в другие города...

Две истории выше - первая совсем трагическая, я за ней следила уже несколько дней и contra spem spero надеялась на счасливый исход, понимая тем не менее что 5-ти летний ребенок в лесу по такой погоде просто не выживет...вторая больше психологическая, но тоже заставляет задуматься...

З співтовариства домогосподарок перейшла на ЖЖ багатодітної мами і вже день не можу відірватись.
Дівчинці 26 років і у неї вже шестеро дітей. Але не це є дивиною, дивиною є те наскільки вона мудро і вміло впорядкувала життя своєї родини, скільки уваги приділяється розвитку дітей. Якби не те що вони в Москві живуть - подумала б що це я їх в метро бачила
І при цьому жодних закликів з серії "нам всі винні і повинні". Батько як я розумію заробляє достатньо щоб родина спокійно покривала всі потреби, але звісно не золоті гори. Єдине на що вони розраховують від держави - на деяку субсидію на купівлю житла.
Читаю і заздрю. Чесно. Сміливості, впевненості у своїх силах. Бо в глибині душі розумію що я так не ризикну.

Я ніколи в житті не чула на свою адресу стільки компліментів як за останні тижні...і що саме страшне - вони абсолютно щирі...Тільки одна проблема - я не готова, не доросла, мені страшно в решті-решт...Що я зробила і що я вмію?

Мудрі і сиві професори щиро вірять що дівча, яке практично щодня хто-небуть називає "дитинкою" і яке вахтери плутають зі студентами може очолити лабораторію...І що саме парадоксальне співробітники лабораторії також з цим згодні...Якби у мене була захищена дисертація то це питання взагалі було б вже вирішене...Я буквально зараз усвідомила що я уособлюю надію практично всього старшого складу кафедри - я єдина з їх дітей/онуків хто всерйоз пішов по цій стежці. І я боюся що вони мене наділяють через це якостями яких у мене насправді немає...

Але дисертація поки що не дороблена і у мене є ще принаймі рік на прийняття рішення...хоча рік це багато і багато чого може ще змінитись...як показує практика все може змінитись за одну ніч...У лабораторії наразі призначили директора з наших професорів (велике фух з мого боку), а мені дають можливість більш-менш спокійно захиститись

"А далі подивимся" ;)

 

Цікаво у когось ще є фобія того що під руками лопне гітарна струна?

Я один раз налякалась, ще в дитинстві, а тепер щоразу нервуюсь коли треба перетягувати струни, хоча й розумію що максимум шкоди від цього - що по руках може боляче вдарити, та і я вже давно не користуюсь металевими струнами, а пластикові сильно не вдарять

...молоде вино легко п"ється і б"є в голову...старе - набирає свій смак від часу...темне і тягуче, з присмаком чорносливу і ароматом дубу, його не можна пити поспіхом, їм можна довго насолоджуватись...

Деколи ми поспішаєм, п"янієм від щастя, спішим отримати все і одразу...але багато речей, навіть мрій, набагато краще смакують витриманими...час відсіює непотріб і лушпиння...бажання які витримали таку перевірку реалізуються надзвичайно красиво і приємно...

Головне - не перетримати, щоб вино не обернулося на оцет...

Початок

На прохання трудящих)

Знов-таки пригадуєм школу. Всі атоми складаються з з двох частин - важкого, позитивного ядра і легких, від"ємно заряджених електронів що крутяться навколо. Ядро в свою чергу ділиться на позитивні протони і нейтральні нейтрони (протони і нейтрони теж діляться на частинки - так звані кварки, але це вже надто тонкі матерії в які я заглиблюватись зараз не буду). Співвідношення маси протона до маси електрона дорівнює 1863 (або 6П), нейтрон трохи важчий.

Електрони в атомі крутяться по різним орбітам. Чим ближче електрон до ядра тим сильніші сили взаємодії і тим важче його відірвати, але електрони на зовнішніх орбітах легко відриваються і тому називаються валентними. Саме валентні електрони забезпечують протікання хімічних реакцій та створюють електричний струм.

Для того щоб розірвати будь-які зв"язки потрібна енергія, а коли ці зв"язки відновлюються енергія навпаки виділяється. Якщо відірвати електрон від ядра, а потім повернути його на місце - виділиться квант світла, фотон, енергія якого буде залежити від рівня на який повернувся електрон. Якщо відірвати з ядра протон то при його поверненні виділиться величезна енергія, так званий гамма-фотон, або те що ми звикли називати радіацією. Якщо електрон не відірвався, а переходить по рівнях всередині атому - найймовірніше буде виділятися теплове випромінювання (хоча деколи, при високоенергетичних переходах може виділятись і червоне світло). Фотон це безмасова частинка, його маса в стані спокою дорівнює нулю, а існує він доти, доки рухається зі швидкістю світла. Традиційно фотони пов"язують саме зі світлом, проте насправді вони характерні для будь-якого типу електро-магнітного випромінювання - від радіохвиль до радіації, відрізнятиметься тільки їх енергія.

Мене тут питали як фізично пояснити чому швидкість світла обмежена. Якщо на пальцях то існує так званий "принцип причинності" - подія А може вплинути на подію Б тільки якщо подія А відбулась раніше. Або якщо перейти до фононів то фонон не може віддати енергію раніше аніж він був утворений, бо швидкість світла це по суті максимальна швидкість передачі енергії. Всі досліди які ніби-то говорять про перевищення швидкості світла наразі пов"язані тільки з тим що античастинкою фонона є такий же фонон і їх неможливо розрізнити один від одного...

 P.S. Якщо є теми які особливо цікавлять, то кажіть, буду пояснювати )

http://blog.i.ua/user/980552/644155/?p=3#advA_advC_644155_11615409

Так, мені зараз дуже не байдуже наскільки наповнюється бюджет країни бо я від нього безпосередньо залежу і я знаю яке широке поле для діяльності дає інтернет-магазин в плані уникання податків. І не треба про зникнення конкуренції, конкурентів вистачить, їх вже більше ніж достатньо, це надто хлібна галузь...

Так, я з тих людей хто "ковбаситься на державу за копійки", але виключно тому що мені подобається моя справа, а жоден з тих "хто прагне чогось більшого ніж ковбаситись на державу за копійки" не вклав ні копійки у розвиток української науки. Мене деколи справді починає бісити, чого в нашій країні торговець возведений на п"єдестал найкращого варіанту самореалізації - що цінного в людині яка сама нічого не виробила, а просто десь щось купила і продала, часто-густо ще й не зовсім чесно? А верх захоплення якщо при цьому ще й обдурили державу, тут можна в ніжки покланятись і подякувати за те що освітяни і медики "ковбасяться за копійки" (вони ж дурні і нічого більшого не прагнуть), головне що ти собі комп"ютер на сотню доларів дешевше купив...

Ні, я абсолютно не підтримую "уряд проффесіоналів", але я абсолютно згодна з тим що податки в нашій країні чесно платять тільки працівники бюджетної сфери і з цим треба щось робити. Можна сто разів пафосно говорити про те що "Покращення - це зменшення корупції, прозоре і чесне звітування про бюджет", але покращення це також чесність, перш за все людей. Бо в корупції завжди винні двоє, бо чиновники, уряд , депутати - такі самі люди з цього самого суспільства вирощені. Ви хочте щоб вони не не крали, а самі крадете і пишаєтесь цим, які ви розумні...

P.S. Я колись про це вже писала

http://blog.i.ua/user/628570/313800/

Так, це кристал...порізанний на пластинки, відполірованний до дзеркального блиску кристал...

Легенький, точний удар пінцетом по-центру і на поверхні з"являється перехрещення тріщиннок. Або абсолютно точно перпендикулярний хрестик, або не менш точне перехрещення трьох ліній - 60" і не секундою більше...Легенько постукуючи доводиш тріщінки до краю і пластинка розпадається на абсолютно рівні шматочки....Природа любить точність...Це насправді заворожує - відчуття того, що в природі все розраховано до атома - між одними парами зв"язок сильніший, між іншими - слабший...і щоб порушити цей зв"язок достатньо знайти одну-єдину, саму правильну точку...

P.S. Да, можна не морочитись, а скористатися різцем - скрайбером, але тоді зникає ця магія, коли відчуваєш себе ювеліром, який шукає грані діаманту...

Тіки у нас в країні людина яка їздить за правилами і не перевищує швидкість вважається потенційно небезпечним водієм, бо її поведінка є непердбачуваною для інших водіїв...

Тіки у нас коли ти пристібаєшся тебе можуть запитати "Ти що вважаєш що я поганий водій?"

Тіки у нас людина через півроку після отримання прав їздить на Матізі зі швидкістю 160 км/год і вважає що вона права бо "Я не для того машину купляла щоб за тролейбусами в правому ряду тягтись"

Тіки у нас люди можуть проїхати 200 км з потрійним порушенням ПДР і їх жоден гаїшник не зупинить, а потім вони ще й похваляться своїм геройством в "Замітці години" на блогах...

P.S. Люблю їздити за кортежем Яника - така краса, ніби в Європу повернулась, всі такі чемні, всі так правила виконують...головне встигнути проїхати доки гаїшники не розбіглись...

Когда узнаешь о том как дела у родной сестры по записям в ее блоге...