Як гірко пахло листя в нашім жовтні!
І вранці у росі здавалось цвітом.
Там де палали скрізь жоржини жовті,
Метеликом літало запізніле літо.
Ховалось сонце за осінню браму,
Поміж дерев струнких і крон крислатих,
І над осіннім жовтим океаном,
Жураликом літав вже лист крилатий.
І напливали пахощі дурманом,
А ми ступали по вогненних квітах,
В казковому примарному тумані
Йшли берегами бабиного літа.
4
