Почали гинути люди у Києві. Правовий хаос. Влада і Майдан не чують одне одного. Слово взяли радикали, а країна опинилася на межі розколу і громадянської війни, що і треба деяким мудрагелям в Кремлі. Лякає, що немає чітких реальних вимог, плану виходу з політичної кризи.
Вже зрозуміло, що Президент США Б.Обама здав Україну Путіну. Але, проковтнути той не може. Як кажуть, з грудня державою керують чотири генерали ФСБ, що задавили Чечню, лили кров у інших конфліктах. То вже готові збоченці, для яких життя людини нічого не варте. А знищити сотню-другу невинних для них просто схема...
Саме вони, залякавши бидлоеліту, зазомбувавши їх попами гебешної церкви, намагаються переламати весь український народ через коліно. Компроміси для них не існують!
Однак, отримали жорсткий опір. Тих радників вже чекають у Москві, аби забезпечити Олімпіаду, що може стати кривавою... І владі і опозиції час почати шукати вихід з пастки. І зберегти обличчя! А не виходить!
Мене особисто жахає інтелектуальна безсилість триголової оппо! Тикаються як цуценята!
Стратегія відсутня повністю!
Саме через двомісячні їх танцюльки, тупість, нерішучисть, гинуть патріоти! А режим Януковича показав бандитсько-звіриний оскал. Що і не дивно. Виходу і досі не видно! Плану нема! То - злочин! Будемо поправляти, аби вберегти країну і життя громадян!
Як можна все красиво і швидко заспокоїти.
Збирається Конституційний суд і відміняє нинішній основний Закон - повертаючи ту, що була. Ними ж незаконно відмінену Конституцію. Янукович втрачає диктаторські повноваження, залишаючись президентом. Змушений буде ділитися владою і враховувати парламент.
Автоматом отримаємо новий уряд, хоча б відразу перевівши нинішніх довбоящерів у ранг в.о.
У Верховній Раді почнеться свято. Потворна більшість розпадеться. Зникне диктат, виникнуть інтереси.
Впаде диктаторська монополія  однієї родини.
З'явиться час і нові можливості. Головне - всі залишаться живі, війни не буде. І Захід і Росію такий компроміс влаштує. Ми реально залишимся нейтральною, позаблоковою державою, як і записано в Декларації про суверінітет. Сірою буферною зоною. Але, мирною, привабливою, норовливою. Однією з найбільших країн Європи. Дякуючи Майдану, визнаною.
Треба лише скасування отого дебільного рішення Конституційного суду! Папірець! А як все зміниться без втрат і воєн!
До виборів лише рік. Але, відбудуться вони в іншій країні, за іншими правилами і з іншим складом учасників.
Хто заважає? Лише папірець суду! Один день. А все мирно і кардинально зміниться! Без смертей!
Вважаю, варто спробувати! Треба донести ідею народу, владі, оппо. То здається, єдиний вихід нині!
Обдумаємо, порадимся - і вперед! На жаль, альтернативи вже нема. Лише кров...
Віктор Тригуб, журналіст

І трохи Вікіпедії

2010 рік

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року.

В «Окремій думці» до вказанного рішення Конституційного Суду — судді В. І. Шишкін та П. Б. Стецюк зазначили, що Конституційний Суд мав право визнати порушення в процедурі прийняття закону № 2222 (Конституційної реформи), але:

• Не мав прав на зміну «існуючого устрою влади в Україні», а повинен був лише доручити Верховній Раді прийняти рішення про підтвердження «Конституційної реформи», або про її відміну. Бо зміни Конституції мають бути здійснені лише через голосування у Верховній Раді, адже існує «виключне право Верховної Ради України на „остаточне втручання“ в текст Конституції України, за винятком її положень розділів I, III, XIII, коли таке право належить безпосередньо Українському народу… Такий підхід випливає із положень частини другої статті 19 Конституції» (з «Окремої думки» В. І. Шишкіна).
• Конституційний Суд незаконно перебрав на себе функції Верховної Ради: «Конституційний Суд України… здійснивши конституційний перегляд існуючого устрою влади в державі, перебрав на себе повноваження установчої влади в державі (Верховної Ради і президента), що суперечить частині другій статті 19 Конституції України» (з «Окремої думки» В. І. Шишкіна).

Політики націонал-демократичного табору (насамперед Юлія Тимошенко) заявили, що Конституційний Суд за дорученням президента Януковича — здійснив анти-конституційний переворот, внаслідок чого президент Янукович привласнив собі право на формування уряду (бо Верховна Рада 8 грудня 2004 року 403 голосами прийняла редакцію Конституції, згідно якої уряд в 2005–2010 роках формувався парламентом). Але націонал-демократичні партії не змогли ефективно протидіяти вказаному рішенню Конституційного Суду, оскільки в ті часи в Україні активно розгорталися процеси, які в шести Постановах Європарламенту названі «політично вмотивоване судочинство» (див статті «Політичні репресії в Україні за президентства Януковича» та «Карні справи щодо соратників Тимошенко з 2010 року»).

Сумніви щодо легітимності вказаного рішення Конституційного Суду висловлюються відомими правниками навіть й через декілька років.