Хороше місто Запоріжжя, і люди тут хороші. Акція  «Тарас Бульба в Запоріжжі», яку зорганізували http://sharetravel.com.ua, запорізьке Географічне товариство  за підтримки фонду « Патріот Запоріжжя» однозначно вдалась. Блоггери та журналісти з різних куточків України від Сімферополя до Львова  зібрались разом щоб місці виникнення Січі проникнутись духом запорізького козацтва та обмінятись думками після перегляду фільму. І організаторам уце вдалось на славу. Музей запорізького козацтва, історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» та звичайно ж кінний козацький театр дійсно дали масу позитивних вражень. Козацька джигітовка – супер. А от сам фільм не зовсім виправдав сподівання попри доволі пристойний на пострадянських просторах бюджет.

Українська мова тут була б значно органічнішою. Переклад в субтитрах польської мови – притому що я її теж знаю не перфектно заставляє серйозно задуматися над фаховим рівнем таких горе-перекладачів. Батальні сцени на порядок гірші навіть у порівнянні зпольським «Огнєм і мечем». Ну а найбільше дивує та смішить відверта проросійська пропаганда. Я звичайно розумію шо хто платить той і замовляє музику але ж не в таких кількостях – передсмертні слова кожного з казаків про руськую землю та щей про царя(Привед медвед)

виглядають комічно, а фраза « пращайтє таваріщ» на тлі пафосного моменту загибелі казака добила остаточно. Вердикт фільму – тверда троячка.

А от після фільму події розвивались цікавіше – прогулянка вечірнім містом, нічний клуб, дружні співи з луганчанами  галицьких пісень,розпиття коньяку на березі Дніпра, футболісти «Шахтаря» в холлі нашого готелю зранку  які потім продули 0/1– рамантіка,)) А потім прощання та знову на поїзд і  тисяча кілометрів дороги)