Хто контролює минуле, той контролює і майбутнє. Цю відому сентенцію я наводжу лише для того, щоб була краще зрозуміла запекла боротьба за минуле, що точиться у царині історії, і то не окремої країни, а всього людства. Я написав «історії», а не «історичної науки», бо згідно з означенням видатного німецького філософа Емануіла Канта: «В кожній науці стільки науки, скільки в ній математики». А в історії математики мало, майже нема. Математику на історичних факультетах не вивчають, при вступі на історичні факультети не вимагають. Скидається, що історія — це не наука про аргументи, а наука про висновки. На висновки ж завжди є замовник. А професіоналізм потрібен історику для того, щоб під десь вище затверджені висновки підібрати відповідні аргументи, проігнорувавши всі інші. Аналізувати і порівнювати фізичні явища можна лише завдяки найбільшому винаходу людства, звичайно, після винаходу колеса, — числу. Для дійсних чисел завжди можна сказати, яке з них більше, якщо вони не є рівними. Для професійних фізиків ігнорування мови чисел неможливе. Для професійних істориків — можливе.