Сивочолий чоловік сидів на лаві в старому парку і відсторонено дивився кудись у далину. І не зважаючи на те, що дощ давно закінчився, він все ще тримав над собою парасольку. А тим часом небо звільнилося від тяжких хмар і весь парк залили яскраві промені осіннього сонця. Жовте листя засяяло золотом і на тлі блакитного неба створило неповторної краси картину. Маленька дівчинка, залишивши далеко позаду свою розмовляючу по телефону маму, йшла доріжкою парку і старанно...

Читати далі...