...
В колишнім житті були мрії,
такі ж бо, здавалось, звичайні.
Буденні, зі смаком ванілі.
Казкові. Як блискітки, файні...
... Кота завести би. Рудого.
Майнути на море у серпні. Дістати блокнота старого,
писати листи, щоб в конверті...
Купити сукенку барвисту,
під колір очей, зеленаву.
Скатерку святкову з батисту
стелити щоднини "під каву"...
Придбати будинок у лісі,
де сосни і чисті світанки.
Щоб буслик обжився на стрісі,
щоб сонце ховалось в фіранки.
Садити нарциси на весну
в вазонах, горшках череп'яних.
Красу споглядати небесну
в очах барвінкових, коханих...
Чекати під осінь ранетів.
Пекти пироги та шарлотки.
І в пору дощів та беретів
варити чаї від чахотки...
* * *
У цьому житті все простіше.
Лиш куці уламки надії...
Інакші бажання. Тихіші...
Змінила війна колір мрії.
... Хватило би танків та зброї.
Придумав би хто супер-дрони.
Щоб вдосталь гранат і набоїв.
І янголів... для охорони.
Щоб дім залишився, що маю,
з старими шпалерами в цятку.
І кухлик гарячого чаю
на ранок. І все би в порядку,
аби не тривоги й сирени,
аби не криваві новини,
що лізуть, мов змії, у вени.
І чорні, як дим, домовини...
Дай світла, мій Боже. І миру.
І віри, хоч жменьку, під вечір.
І сну, з-під шаленого виру
тяжкої, як ніч, порожнечі...
