Руденька#
- 30.10.19, 20:36
- Руденька... Ось де ти...
Дівчата домовились зустрітися в центрі, щоб попити разом кави. Вони давно не бачилися і їм було про що попліткувати, бо життя кожної як завжди було насичене подіями...
- Руденька? - перепитала Ен...
- Що? Ти ж руденька, - посміхнулася Міа...
- Так, та ти також...
- Не подобається?
- Навпаки Міа, навпаки, - на видосі відповіла Ен...
Ен вже чула таке звернення до себе і це було дуже інтимно... Перед очима поплили спогади...
- Привіт...
- Привіт...
- Як воно?
- Добре...
Вік, дивився на Ен досить відвертим поглядом...
- Що?
- Ти гарна...
- Що робишь? - Вік зайшов на кухню...
- Ти мене злякав...
- Не бійся не в кушу...
- Каву будешь? Чайник грію...
- Зробишь? - Вік знову не відводив погляду
- Звичайно, - Ен посміхалася, та також не могла відвести погляду від Віка...
- Привіт усім...
- Мммм, - Ен повернулася на запах більше ніж на голос, - ти це спеціально робишь?
- Що? - не зрозумів Вік...
Ен підійшла майже впритик, та обійшовши його зі спини, прошепотіла йому на вухо:
- Так смачно пахнешь...
- З'їсти хочешь? - також на вухо відповів він...
- Може хіба понадкусювати, - так же тихо відповіла Ен...
- Всім гарного вечора, - добавила вона в голос, та вийшла з кухні...
- Руденька...
- Оууу... Ти тут?
- Чекаю на тебе...
- Брехло...
Вік засміявся, та обійняв Ен...
- Пішли вже...
- Знов чекаєшь?
- Я тебе завжди чекаю...
- То шо йдемо вечеряти...
- То тре за пляшкою?
- Та йдем, є в мене пляшка...
- То за чим?
- Ні за чим... Ща розберемося...
Вік спустився на кухню за 20 хвилин, Ен смажила картоплю, на столі стояла пляшка, та пару салатів...
- Коли ти встигла?
- Я ще вчора готовула, - посміхнулась Ен, - дай чарки...
- То я можу не в триматися, почну залицятися до тебе...
- Так давай випьемо по чарці, а там тоді розберемося хто до кого буде залицятися...
Вони вечеряли, спілкувалися, сміялися...
- Каву?
- Так...
Ен включила чайник, та вийшла з кухні повертаючісь, вона в дверях стикнулася з Віком...
- Я за солоденьким, - промовив він, та поцілував Ен, - а воно тут...
- Мммм, - тільки но і змогла видохнути Ен...
- Руденька...
- Несподіванка...
- Поїхали додому...
- Я тільки но звідти...
- Ти куди?
- На каву домовилась...
- Ну тре, то тре, - розчаровано відповів Вік, а тоді взяв Ен за затилок та залишив на її губі поцілунок...
Ен аж задихнулася від несподіванки...
За 15 хвилин вона пила каву, та в голові стояло його "Руденька..." а на губах пекло від того поцілунку...
30.10.2019
2
