Десь років з 10-12 тому у нас з чоловіком було улюблене пиво. Новобаварське. Його фішка була в тому, що смак пива відповідав номеру на пляшці. Наприклад, №11 було найсвітлішим, воно найкраще смакувало після футболу, коли набігаєшся за 2 години, то пляшка випивалась, «як у суху землю». №13 було зі смаком згорілої карамелі, мабуть на любителя. Якраз його ми не купували. Далі йшли №15 та №17, напівтемне й темне, для мене перше, чоловік полюбляв друге. І найтемніше №19, теж на любителя. На ринку пиво протрималось декілька років, потім зникло. Але залишило великий слід в моєму житті, адже навіть за 10 років я пам’ятаю його всі його номери та смаки.  

До чого я веду? Футбол залишився з нами, ми все так і граємо, звісно на любительському рівні. І ось після чергової гри заходимо ми в магазин (рідко в ньому буваємо, бо він далеко від дому) і ….. бачимо ЙОГО. 

№15, майже така етикетка, як і колись. Звісно ж ми купили. І, о диво, смак такий же. Це було справжнє чудо. Як повернення у минуле. Так що, дива бувають.  Бажаю всім  отримати такі ж емоції – здивування, радість, захват