Все. Був порохобот і весь вийшов. Остання крапля переповнила філіжанку. Соломинка переломила хребет верблюду. Край.

Яка там Армія, Мова, Віра?

Де та Армія? Як були хлопці голі – босі, так воно і є. То в чотирнадцятому хоча б шоломи залізні мали, а тепер з якогось ганчір’я. Залізо кондитер попиляв на брухт, разом зі своїми посіпаками, а грошики в офшори.

А ви бачили ціни на рошенівську перепічку? Від таких цін в людей Мову відбирає. От вам і Мова.

А до Віри чого було лізти? У селі, де я народився, церква була побудована ще за часів основателя московського патріархата, Джебе-нойона. Мене в тій церкві в піонери приймали. Чому я повинен ходити до його шоколадної церкви, де з кожної свічки йому на Мальдіви копійка падає?

Ось так. Нема більше Андрюхи-порохобота. Дзузьки! Відтепер мій вибір – Тимошенко!

Мудра людина, нормальний мужик Юрій Володимирович. І зайвого не патякає.