[Приєднана картинка]Остання, найрозмінніша з монетПо мандрах – згаслим сонцем на землі…Я майже полюбила Інтернет –Як люблять дощ. Бо в нім не видно сліз.А той, хто взяв і витрусив з міхівІз непотрібним мотлохом чуттів,Без жодних слів,без намірів лихихДавно пішов. Мені здалося – втік.Дощить. І повертає на сумне.В калюжах – зорі. У калюжах – лід…Я лиш боюсь, не вистачить мене –Якраз мене! – на постіль або хліб.З моїх безсонь, розсипаних вночі,Росте полин. Гіркий і запашний.В Інеті – тиша.Скайп...

Читати далі...