Якщо на Закарпатті вам запропонують скуштувати (покушьити) блюдо з дивною назвою ґомбовці не відмовляйтесь, це смачно. Чомусь сьогодні захотілося солодкого і згадала про  мої любимі ґомбовці. Ще в осени заготувала фотографії для того, щоб почастувати  ними  моїх друзів, але, як то кажуть, вміла наварити.....

    Що таке ґомбовці, якщо просто, це пісні дріжджові пончики з начинкою із сливки або густого варення. Весь прикол блюда в тому, що воно готується на паровій бані і подається присипаним горіхами з цукром, або спеціальною піджаркою з манки. Смакові якості описати не беруся, бо це справа індивідуальна. Скажу лише, що гомбовці люблять не тільки солодкоїжки, а й суворі чоловіки смакують ними так, що лиш встигай накладати. Я тестувала це блюдо на незакарпатцях -  штук 5-10 зїдають під кліп ока.

        Робимо звичайне дріжджове тісто,  з розрахунку 25-30гр дріжджів на 500-600 гр муки. Замішуємо тісто на воді,  в кінці добавляємо трохи олії  або розтопленого маргарину. Тісто не повинно бути занадто туге, але і не рідке. Тісту даємо підрости. Після того як вон підросте розпластуємо його на дошці до товщини приблизно 1 см. Нарізаємо стаканом колечка і кладемо начинку. Якщо б це було восени то обовязково кладіть венгерочку(сливку). Із сливою вони найсмачніші. В свої я кладу половинку сливи, тому що люблю  маленькі ґомбовці, на один укус. За звичай, у нас їх роблять більшими і кладуть всеридину цілу сливу без кістки.

              А тепер стулюємо тісто, зіщипнувши кінчики до купки і скручуємо гарненьку кульку.

        Кладем на дошку зліпленим униз і знову даємо трохи підрости. Поки наші гомбовці підростають готуємо посуду для запарювання і спеціальну присипку. Я  варитиму на марлі, можна і на сітці. До марлі вони менше  пристають. Отож закріпляю марлю на кастрюлі з водою і кладу на вогонь щоб закипіло.

       Викладаємо на марлю  підрослі гомбовці, накриваємо кришкою  через 8-10 хвилин ( в залежності від роміру) гомбовець готовий. Якщо недоварений сяде, якщо переварений - зморщиться. 

Знімаємо в миску, поливаємо олією або  маслом, посипаємо манкою (або молотими горіхами) цукром  і кличемо челядь. Зазвичай порожні миски обступають газдиню на кухні швидше ніж готуються порції. 

Отож готуйте і смакуйте поки мене не буде.