Висовуючи звинувачення у перевищенні службових повноважень за ст.365 Кримінального Кодексу України (ККУ), прокуратура мала його пов"язати із спричиненими цим перевищенням службових повноважень збитками і встановити причинно-наслідковий зв"язок. Тому вони вирішили встановити зв"язок між підвищенням ціни на газ і відсутностю підвищення ставки на транзит у 2009 році із збитками, які нібито виникли в наслідок цього. Той факт, що на той момент діяв контракт на транзит газу за ставкою $1,6 до 1.01.2011 прокуратуру не зупинило.  
Те, що збитки не можуть нараховуватися як наслідок виконання легитимних актів,  прокуратура теж пропустила поза своєю увагою. Окрім того, ст.365 передбачає спричинення істотної шкоди, а не упущеної вигоди, що фактично підпадає вже під ст.367 про службову недбалість. Але прокуратура заплющила і на це очі.Ініціюючи цивільний позов прокуратура припускається процесуальної помилки, коли ініціатором цього позову виступив не НАК Нафтогаз, а слідчий.
Далі - ще цікавіше. Цивільний позов по збитках оформлюється як позов НАК Нафтогаз до Ю.Тимошенко.
Але, по-перше, Ю.Тимошенко не приймала участі у господарчій діяльністі НАК Нафтогаз. По-друге, якщо вже заходить мова про нібито збитки у сфері транспортування газу через підвищення ціни на газ і фіксацію тарифу на транзит, то це треба відносити до діяльності ДК "Укртрансгаз", але аж ніяк не НАК Нафтогаз, бо це два різних суб‘єкти господарювання, і, навіть, якщо вони є акціонерами, вони не відповідають по збиткам один до одного. Тепер зупинемося на обрахуванні самих збитків по суті.
Тут прокуратура одразу ж стикнулася з проблемою: згідно податкового звіту про фінансові результати ДК "Укртрансгаз" закінчило 2009 р. з прибутками в розмірі 311 млн грн.
Міжнародний аудіт "Ернст-енд-Янг", який проводиться щорічно у НАК "Нафтогаз", засвідчує, що у 2009 р. собівартість транзиту російського природного газу через територію України в 2009 році на 1 млрд грн нижче ніж у 2008 р. Але прокуратура ігнорує всі ці факти. Більше того, всупереч ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік", де чітко зазначається, що "підставами для бухгалтерського обліку є виключно первинні документи, які фіксують
факти здійснення господарських операцій», прокуратура призначає перевірку, на якій не встановленними в ході судового слідства особами складається так звана "Довідка (проміжна) фінансово-господарської діяльності НАК Нафтогаз", в основу якої покладені примітивні
аналітичні розрахунки, а саме:  просто береться різниця між середньовзваженими цінами за 2008 та 2009 роки $53,48 множиться на 3,6 млн куб м газу, які пішли на виробничо-технічні потреби у 2009 році, і отримується сума нібито збитків у розмірі $194,6 млн. На основі цієї довідки проводиться судова експертиза, результати якої просто копіюються з цієї довідки. Більше того, ця судова експертиза по обрахуванню так званих збитків мала бути проведена методом співставлення, але вона чомусь не містить вагомих даних 2008 року з  якими відбувалось співставлення даних 2009 року. Тобто, ніхто не співставив по якій ціні закуповувся в 2009 році газ на технічні потреби, а по якій у 2008 р. Вельми показовим є факт, що під час судового розгляду питання щодо результатів експертизи, голову цієї експертної комісії Ю.Маслака старанно ховають від відповідальності, не даючи можливості допитати його під присягою під час суду. 
Тобто, фактично, спитати за результати судово=економічної експертизи в суді було ні з кого. Зрозуміло, що суддя, який головує на судовому процесі, перешкоджає встановленню істини і вперто не долучає до справи ані звіту ДК "Укртрансгаз" до Податкової, ані результати аудіту "Ернст-енд-Янг". Але, все ж таки захисту вдається виявити серед документів, долучених до справи, Акт Контрольно-Ревізійної Комісії від  21.08.2010, якій базувається на данних з первинних бухгалтерських документів. Виявилося, що цей Акт прямо протирічить висновкам судової експертизи. Окрім того, захист намагається долучити до справи звіти розрахунків ДК "Укртрансгаз" до Національної Комісії Регулювання Енергетики України (НКРЕ) за 2008 та 2009 роки. Власне про це вже писала відомий український журналіст Т.Чорновіл у своїй статті. Розрахунки на базі цих звітів говорять про те, що "в 2008 році технічний газ без ПДВ коштував ДК «Укртрансгазу» $212,61, а в 2009 –  $162,14 доларів". На додаток, захисту все ж таки вдається долучити до справи економічний висновок Центру судових експертиз "Альтернатива", у якому підтверджується відсутність збитків, нанесених компаніям "Нафтогаз України" та "Укртрансгаз", де вони беручи за основу первинні бухгалтерські документи, а саме Акти прийомки-передачи газу від НАК "Нафтогаз" до ДК "Укртрансгаз", вирахували середньомісячну ціну технічного газу у 2008 та 2009 роках, яка згідно технічних актів склала у 2008 році $204, а в 2009 році - $156.

Всі ці чисельні документи говорять про одне: ціна на технічний газ у 2009 була нижчою, ніж у 2008. Фактично, цей висновок ставить хрест на обвинуваченні в спричиненні збитків у особливо великих розмірах. Лише частини з вищенаведених фактів вистачило би для того, аби закрити кримінальну справу проти Ю.Тимошенко і притягти до відповідальності тих, хто був причетний до так званої судової експертизи, що проводилась з грубими порушеннями чинного законодавства. Але це у тому випадку, >якби в Україні дійсно існувало правосуддя...

Головним стрижнем справи Юлії Тимошенко є питання повноважень на написання та затвердження директив. То ж пропоную розглянути це питанняразом зі мною. Отже, Генпрокуратура стверджує, що Ю.Тимошенко, видавши директиви делегації Нафтогаз на переговори з Газпромом перевищила свої повноваження. Генпрокуратура стверджує, що прем"єр одноосібно вчинила дії, які передбачені лише колегіальним органом, тобто КабМіном. При цьому Генпрокуратура посилається в висунутому нею обвинуваченню на Закон про Кабінет Міністрів, на Регламент Кабінету Міністрів, на Закон Про міжнародні договори України. Щоправда, Генпрокуратура не уточнює, де в цих законах прописане те конкретне повноваження, що його нібито порушила прем"єр, хоча обвинувачення за ст.365 Кримінального Кодексу України (ККУ) зобов"язує прокуратуру точно вказати статтю закону, яка регламентує те повноваження, яке нібито було перевищене. Давайте спробуємо розібратися в цьому більш детально. Отже розглянемо законодавство, на яке спирається обвинувачення: Стаття3. Принципи діяльності Кабінету Міністрів України 3. Кабінет МіністрівУкраїни є колегіальним органом.  Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Стаття 20. 1. Кабінет Міністрів України: 1) у сфері економіки та фінансів: здійснює відповідно  до закону управління об'єктами державної власності Параграф 6. Питання, що розглядаються 1. На своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає: 6) проекти   урядових  заяв,  декларацій,  директив,  листів, звернень і меморандумів; Параграф 40. Розпорядження 1. Акти  Кабінету  Міністрів  з  організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. 2. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення програми,  плану  заходів,   концепції   реалізації державної   політики  у  відповідній  сфері,  концепції  державної цільової програми та концепції закону,  директив,  урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо. Стаття 5. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України  2. Рішенням,  прийнятим  Президентом  України  або  Кабінетом Міністрів України відповідно до частини першої цієї статті: б) затверджується персональний склад делегації чи представник України, яким  доручається  ведення  переговорів  щодо підготовки тексту міжнародного договору,  його прийняття,  встановлення  його автентичності   або   підписання,  а  також  відповідні  директиви делегації чи представникові України. Тобто, логіка прокуратури приблизно така: КабМін (КМУ) здійснює управління об'єктами державної власності. Нафтогаз є таким об"єктом. КМУ видає згідно Закону Про міжнародні договори Ст.5 п.2 б) своє розпорядження у вигляді директив Нафтогазу на проведення переговорів, які згідно Закону Про Кабінет Міністрів ст.3 п.3 мають бути затверджені шляхом голосування на засіданні уряду. При цьому, прокуратура стверджує, що видання таких директив не передбачене повноваженнями прем"єр-міністра. Але обгрунтування прокуратури не витримує критики: 1. Нафтогаз є господарюючим суб"єктом. Таким чином, на переговори НАК Нафтогаз та РАТ Газпром не поширюється дія Закону Про міжнародні договори України. Договори куплі-продажу газу, що укладаються між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, не є міжнародними договорами України, а вони є господарськими договорами, що укладаються між суб"єктами господарської діяльності, тому до компетенції саме КМУ не належить надання директив щодо їх укладання та виконання.
2. Посилання на пар.40 Регламенту КМУ як на імператив для прийняття директив не можна застосовувати для директив делегації Нафтогазу, тому що ця норма діє тільки в межах прийнятого законодавства, тобто лишень у випадку заключення міжнародних договорів.
3. Ст.6 Господарського Кодексу
прямо застерігає від "незаконного втручання органів  державної  влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини". А чи були законні підстави у КМУ прямо втручатися у діяльність Нафтогазу? Ні, тому що діє Постанова КМУ вiд 15.12.2005  № 1205, згідно з якою повноваження на управління Нафтогазом передається виключно до компетенції Міністерства палива та енергетики. Таким чином, КабМін не мав повноважень прямо втручатися у діяльність Нафтогазу, приймаючи на своєму засіданні директиви для делегації НАК Нафтогаз. Підсумовуючи вищенаведене, можно з впевненостю зробити висновок, що КабМін не мав повноважень приймати на своєму засіданні директиви для делегації НАК Нафтогаз, тому що це протиричіть чинному законодавству. Тепер окремо розглянемо питання, а чи мала повноваження прем"єр видавати директиви делегації НАК Нафтогаз. Перш за все треба з"ясувати,що таке "директиви". Під терміном "директиви" розуміється, що це: керівна настанова вищої інстанції підлеглим; розпорядження загального характеру; керівна вказівка, яку дають керівні органи, підпорядковані своїм підлеглим; настанова, вказівка, обов"язкова до виконання; наказ, доручення. Пунктом 2 параграфу 9 Регламенту КМУ в редакції, чинній станом на січень 2009, передбачено, що прем"єр-міністр наділений правом давати доручення: Регламент Кабінету Міністрів України вiд 18.07.2007  № 950-207-п Прем'єр-міністра  України  з метою   спрямування,  координації  і  контролю  діяльності  членів Кабінету Міністрів України,  керівників інших центральних  органів виконавчої  влади,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим, місцевих державних адміністрацій уповноважено надавати  доручення, обов'язкові  для  виконання  зазначеними  органами  та  посадовими особами. Тепер з"ясуємо, хто входив в склад делегації НАК Нафтогаз. Серед інших,в неї входив міністр палива та енергетики Ю.Продан. Саме йому видала свої директиви прем"єр Тимошенко, що профільний міністр й засвідчив, коли їх завізував своїм підписом і надав для виконання голові НАК Нафтогаз О.Дубині. Треба зазначити, що у повній відповідності до Статуту НАК Нафтогаз, голова НАКу О.Дубина перед цим на засіданні правління НАКу отримав повноваження підписувати контракти з Газпромом. А чи могла прем"єр видавати директиви саме по результатах своїх переговорів з прем"єром Росії? Дивимось повноваження прем"єра у законі про КМУ: Закон Про Кабінет Міністрів України вiд 16.05.2008  № 279-VI Стаття 44. Прем'єр-міністр України 9) представляє  Кабінет  Міністрів  України  у  відносинах  з іншими органами,  підприємствами,  установами та  організаціями  в Україні та за її межами; 10) вступає  у  відносини  з  урядами іноземних держав... Таким чином, ми з"ясували дві важливі речі: 1. Законодавством України не передбачено надання директив КабМіном на переговори господарюючих суб"єктів. А ст.365 ККУ про перевищення повноважень передбачає, що таким перевищенням повноважень вважається одноособове прийняття дій або рішень, які лише і беззаперечно знаходяться в компетенції колегіального органу. Отже, зміст ст.365 одразу ж стає відсутнім у діях експрем"єра Тимошенко.
2. Видання директив міністру палива та енергетики прем"єром повністю відповідало чинному законодавству України. Треба зазначити, що таку правову позицію на різних етапах розгляду >цього питання підтримували: генеральний прокурор Медведько, зам.ген.прокурора Кудрявцев, міністр юстиції Лавринович, ексміністр юстиції Оніщук, заступник директора Інституту держави і права ім. Корецького НАНУ Нагребельний. Можно тільки робити припущення, що змусило депутатів Богословську та Олійника, слідчого Нечвоглода, прокурорів Микитенко, Фролову, зам.ген.прокурора Кузьміна та інших юристів закрити очі і не побачити абсолютну правову безпідставність обвинувачення у перевищенні службовихповноважень згідно ст.365 ККУ експрем"єра Тимошенко під час видачі нею сумнозвісних директив.