хочу сюда!
 

Татьяна

52 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 48-52 лет

Заметки с меткой «кононенко»

Чи є СМС від Кононенка вказівкою Порошенка?

        Чи відповідатиме Ігор Кононенко за свої вказівки міністрові економіки Айварасу Абромавічусу ставити на грошові потоки йому потрібних людей?

         Відповідь уже є. Її озвучили найближчий до Петра Порошенка радник і права парламентська рука-розпорядниця глави держави по лінії БПП – Юрій Луценко. Та й сам вождь-правитель висловився теж приблизно в унісон сателіту. Хіба, мовляв, можна притягнути людину до відповідальності за відіслану СМС? Щоправда, пан Луценко при цих словах зробив ще й уточнення: начебто послання відправлено не з телефону Кононенка.

         А хто скаже, скільки їх у нього?

         Даруйте, але тут мимоволі виникає аналогія з «замінуваннями» станцій метро, шкіл (коли не хочеться йти на контрольну), будинків, державних установ і повідомленнями про це з невідомих ґаджетів. Чому ж МНС реагує на це блискавично, і на місце негайно виїжджають фахівці-мінери, і собак з собою привозить? Та тому, що хоч і десятки тих несподіваних погудок буває на добу, а реагувати серйозно потрібно на всі, позаяк може рвонути.

         Тому тут підхід до з’ясування обставин серйозності корупційних вказівок має бути явно не з того боку, панове начальники, звідкіля СМК відправлялися, з якого саме апарата, а як сприймалися ті конкретні вказівки міністром економіки. Чи знав він, чиє розпорядження йому поступає? Не залежно від того, СМСкою його передали, кінетичною мовою – себто, помахом руки, ноги, змигом брови, чи, можливо, поштовими голубами. Якщо пан Абромавічус чудово уясняв, хто за цим конкретно стоїть і яких дій від нього вимагалося, чітко й однозначно означає таке: райські кущі корупції буйно розквітли на Банковій. А в тих корчах хазяюють відомо хто – Ігор Віталійович та Петро Олексійович.

         Важлива деталь. Ви ж зверніть увагу, куди кинувся за захистом від наступу високорангових крадіїв пан Абромавічус? В Україні, як бачимо, не знайшов до кого. Хоча, здавалося, мав би по ідеї насамперед звернутися до прем’єр-міністра, як до свого прямого і безпосереднього начальника. Але хіба він не знає, хто такий насправді є пан А. Яценюк? Ще у вересні минулого року ряд народних депутатів України, зокрема, і Сергій Каплін в ефірі телеканалу 112.ua (запис цей у мене є) неодноразово заявляв, що оточення глави Кабміну в тісному крузі бурхливо відзначило перший мільярд доларів США, нібито вкрадених чиновником на різноманітних оборудках в уряді. Святкували народження нового доларового мільярдера. Казати б, чергового злодійського олігарха. Все це, зрозуміло, було відомо литовцю, думаю, що він мав і свої ще яскравіші дані з цієї проблеми. Чи можна було шукати йому захист від І. Кононенка на сьомому поверсі вулиці Грушевського, в кабінеті прем’єра? А в глави держави? Погодьтесь: риторичні запитання.

         Ви, можливо, скажете, а чому не в Національне антикорупційне бюро (НАБ) звернувся міністр, яке уже функціонує?

         Не знаю, чи відомо А. Абромавічусу, що НАБу, як стверджують професіонали юристи, Віктор Іванович Шишкін, зокрема, колишній генеральний прокурор України, колишній суддя Конституційного суду, що Національне антиконституційне бюро створено не в конституційний спосіб. Тому, що директора НАБу чомусь призначив президент України, навіть посвідчення йому підписав. А Конституцією України таких повноважень главу держави не наділено. Тому вже перші грамотні адвокати будь-яку кримінальну справу, оформлену в НАБу, розвалять у суді за п’яток хвилин, заявивши про цей неспростовний факт. Тоді вся робота детективів піде під хвіст коту. А все тому, що як мені особисто видається, глава держави проявляє щонайбільш посилену увагу до антикорупційного бюро, ледве не щомісяця з’являється туди. І чого б це, скажіть?

         З цих мотивів, чи ні, але пан Абромавічус до НАБу не пішов. Він знайшов інший громовідвід – в особі послів країн G-7. Такого собі комічного правління колгоспу «Україна», яке взяло собі за моду безапеляційно порядкувати в нашій державі, хоча люди, які зібралися там не завжди навіть мають бодай ілюзорну уяву про наші проблеми, нашу ментальність, мову, культуру. От приміром, нині вже точно відомо, що й вони доклали зусиль до того, аби Арсеній Яценюк залишився й далі на посту прем’єра при голосуванні за недовіру Кабміну. Через народних депутатів, на яких мають персональний вплив. Відтак, українці, переважній частині яких уже бракує коштів навіть на харчі, (я це вчора, до речі, побачив наяву, зайшовши до найдешевшого супермаркету «Ашан», де практично зовсім не було покупців) вважають, що цей Кабмін  привів їх до голоду, вимирання, а посли країн великої сімки навпаки переконані, що Яценюк це велика надія України. Бачите, він блискуче розмовляє їхньою мовою, він красиво повістує їм про якісь там реформи, яких насправді немає, окрім у його хворобливій уяві, малює різноманітні прожекти. Одне слово, муйня в європейсько-японсько-американському соусі. Яка точно закінчиться діареєю…

         І все-таки, чи є СМС Кононенка вказівкою Порошенка?

         Відповідь на це питання ми повинні були отримати ще в вересні… 2000 року? Так, так, я з часом не помилився. Відповідь мала поступити одразу після зникнення Георгія Гонгадзе, бо були і по нині є свідки злочину, і люди знають, хто є замовниками вбивства, але суду над ними нема. Там теж, пригадайте, прямих вказівок знищити журналіста начебто не було? Але й голову молодому чоловікові відрізали і не раз її переховували.

         Нинішні події - пряме продовження минулого злочину. Щоправда, голову уже одрізають не окремій людині, а всій державі. А ми мовчимо…  

Хто вкраде 30 мільйонів гривень з програми Українська книга 2014


koruptsiyna kniga1

 
Сьогодні в Україні відбуваються активні процеси, пов’язані із викриттям злочинів «попередників» та сучасників української школи корупційних мистецтв. Вітчизняні ЗМІ майорять заголовками про затримання, арешти держслужбовців та звичайних чиновників, які ініціювали чи брали участь у реалізації оборудок з державними коштами у різних галузях та напрямах діяльності. Але, здається, сонне книжкове царство традиційно пасе задніх у боротьбі із рудиментарними пережитками ери кучми-януковича, адже у квітні, незважаючи на активний спротив громадськості, журналістів-культурологів та українських видавців, Держкомтелерадіо затвердило до виконання «Українську книгу 2015», а разом з нею і цьогорічний перелік видань, які вийдуть у світ державним коштом у рамках програми.


Як вже неодноразово писалося, «Українська книга» з року в рік викликає обурення у всіх, хто причетний до вітчизняного видавничого процесу, адже несе у собі не лише абсурдну за змістом представлених на відбірковий конкурс книжок, а й яскраво-виражену корупційну складову. За словами видавців, програма передбачає відмивання та дерибан державних коштів декількома учасниками «шахер-махера», ініційованого Держкомтелерадіо.

Аналітики ринку вважають, що основна проблема «Української книги» полягає у тому, що вона не передбачає ані чітко окреслених завдань, ані соціально-важливої складової. Так, будь-яка книга з будь-яким змістом може стати переможцем у конкурсі на право бути виданою державним коштом та, у результаті, потрапити до фондів державних бібліотек України.

Тож, користуючись такою широкою вилкою, горе-експерти Держкомтелерадіо, під керівництвом директора департаменту видавничої справи Олексія Кононенко, проводять відбір книжок за власним критерієм – хто дасть більший відкат!

Так, наприклад, до переліку «Української книги» потрапили:

«Лейтенант Доброта» (книга для дітей), ПП «Агентство по розповсюдженню друку», 1 тис. тираж якої коштуватиме 200 тис. грн. Тобто примірник – 200,00 грн.

«Операция «Остров Крым». Перероблений роман «Ваше благородіє», який став продовженням книги В. Аксьонова «Острів Крим» від «Фоліо», вартістю 62 грн. за примірник. Поміж тим, в прайсі «Фоліо» книга коштує усього 55 грн.

«РУССКИЙ РАЗУХАЙ, или Украинские грабли», В. Земляного, першого заст. ген. дир. Всесвітньої служби «Українське телебачення і радіомовлення», представлена ПП «Авіаз» вартістю 126,50 грн.

«Українська колиска», казки та пісні народів національних меншин України, О.К. Смирнова, від невідомого ТОВ «Видавництва «Веселад» вартістю 220,00 грн. за примірник.

До речі, ТОВ «Видавництво «Веселад» – новостворене, спеціально під програму та освоєння бюджетних коштів видавництво (реєстрація у вересні 2014), засновником, одночасно і директором видавництва, яке працює без штату співробітників і офісу, є 24-річний нещодавній студент одного з київських ВУЗів, а нині страховий агент Тарас Бубнов, який є пасинком Олексія Кононенка, сином його нової дружини Оксани Герман.

Паралельно з вищезазначеним, у виборі книжок, поданих на конкурс, Держкомтелерадіо, здебільшого, віддає перевагу не змістовним, інформаційно насиченим та соціально-необхідним книжковим проектам, а белетристиці, яка бере не якістю, а кількістю представлених на конкурс найменувань.

Беззаперечним доказом ствердження може стати поверхневий аналіз переліку видань «Української книги 2015», який складається з двох частин: перша передбачає вихід 119 назв книжок на загальну суму 15,5 млн. грн., та друга – 97 назв на суму 34,5 млн. грн.

Крім того, проглянувши зміст програми, можна зробити висновок, що її прописано під основного фаворита – видавництво «Фоліо» Олександра Красовицкого & company . Незважаючи на те, що в програмний перелік увійшли книги 65 видавництв, третя частина коштів, які виділяються Україною для підтримки вітчизняних видавництв в рамках програми «Українська книга 2015» з перспективою поповнення бібліотечних фондів, піде безпосередньо Красовицькому.

Згідно із програмою, видавництва Красовицького та афільовані з ним компанії найближчим часом отримають орієнтовно 10 126 390,00 грн.

З них:

ТОВ Відавництво «ФОЛИО» – 4 млн. 636 тис. грн.

ТОВ «ФОЛИО» – 1 млн. 506 грн.

ФОП Красовицький –938 тис. грн.

Бібколлектор – 1 млн. 250 тис. грн.

Загалом: 8 330 000 грн.

Афільовані компанії, які подали на конкурс «Українська книга», виключно видання «Фоліо»:

«Укрвидавполіграфія» – 427 410 грн.

«Побутелектротехніка» – 469 740 грн.

«Юр. фірма Кордон» – 286 000 грн.

«КЕТС» – 291 240 грн.

«Година читати» – 322 000 грн.

Загалом: 1 796 390 грн.

Але, як стверджують фахівці, у переліку представлені ще й приховані позиції. Тобто: або видані спільно із «Фоліо» або видані на Харківській книжковій фабриці імені Фрунзе, де Красовицький є головою правління та співакціонером.

Крім того, ще одним лідером-отримувачем бюджетних коштів є - «АВІАЗ» - компанія, пов'язана з директором Департаменту книжкової торгівлі Кононенко А.А., яка «перетравлюватиме» 2 288 145 грн.

Подивіться на сайт цього потужного видавництва (http://aviaz.com.ua/node/14), яке не має власного офісу і штату співробітників, але освоюватиме величезні суми за програмою «Українська книга».

До речі, торік, як і в попередні періоди, видавництво «Фоліо» також посідало позицію одного із лідерів програми дерибану бюджету «Українська книга», правда, разом із видавництвом Дмитра Табачника «Грані Т». Існує версія, що майже усі, на сьогоднішній день афільовані з Красовицьким контори, раніше належали саме Табачнику, та перешли у «представницький» спадок за домовленістю сторін.

Порівняємо бюджет видавництва «Фоліо», структур Олександра Красовицького та контори Кононенка з бюджетами інших переможців програми:

Так, наприклад, Книжкова палата України отримала 51 200,00 грн. А на видання «Бібліотеки воїна АТО» від видавництва «Український письменник» піде 152 000 грн., і ця сума розділиться на 11 книжок, що увійшли до серії.

Круто! Але це ще не все. Окрім того, що «Українська книга» є програмою для обраного, вона ще й відверто корумпована, адже, як писалося раніше, передбачає шахер-махер для тріумвірату, до складу якого, імовірно, входять: голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, директор департаменту видавничої справи Олексій Кононенко, видавець Олександр Красовицький. Правда, до «проекту» примазалися ще декілька інших експертів програми, але то – дрібнота.

Як стало відомо, книжки, що друкуватимуться за рахунок держави, коштуватимуть, згідно із представленою на сайті Держкомтелерадіо інформації, як мінімум, у півтора рази дорожче, порівняно з їх вартістю в київських книгарнях, та втричі дорожче у порівнянні із прайсовою вартістю видавництв.

Порівняльна таблиця книжок, представлених у загальнодоступному прайсі видавництва «Фоліо» з відпускною видавничою ціною та ціною в програмі «Українська книга».

koruptsiyna knigatb

З таблиці видно, що Фоліо від свого імені та від афільованих компаній, окрім нових книжок, подало до програми видавничі залишки, видані в минулі роки за втричі та більше завищеними цінами, порівняно з видавничими та відпускними для реалізації в книгарнях України.

Зрозуміло, що, окрім фаворита «Української книги», за державний кошт живляться й інші видавництва. Зробимо вибірковий аналіз представлених в програмі позицій.

Так, видавництво «Клуб сімейного дозвілля» представило до програми вже видані у 2014 році книжки, зауваживши про те, що вони нібито готові до друку:

А. Кокотюха «Праворуч отамана», в магазині 36, 60 грн. (клубна ціна 32, 50 грн.), в програмі 63, 18 грн.

Л. Дашвар «На запах м'яса», в магазині 44,30 грн. (клубна ціна 39,90 грн.), в програмі 76,97 грн.

Н. Доляк «Чорна дошка», в магазині 44, 30 грн. (клубна ціна 39,90 грн.), в програмі 77, 35 грн.

Шкляр «Маруся», в магазині 44, 30 грн. (клубна ціна 39, 90 грн.), в програмі 66, 87 грн.

koruptsiyna kniga

Знаючи людську природу з приводу ставлення до: «йому можна, а чому тоді мені – ні?», ми не можемо суворо ставитись ані до видавництва «КСД», ані до інших невикритих у даному матеріалі видавництв. Крім того, їхній ґешефт на фоні «бізнесу» Олександра Красовицького настільки мізерний, що і в око особливо не впадає.

Але насторожує, що згідно із неодноразовими заявами видавців, відкати сплачують всі без виключення реципієнти «Української книги».

А ще бентежить факт ігнорування керівництвом відомого міжнародного медіа-холдінгу DirectGroup Bertelsmann, до складу якого входить видавництво «Клуб сімейного дозвілля», участь українського представництва в корупційних схемах із використанням бюджетних коштів України. Невже міжнародний холдинг готовий бруднити свою репутацію через дрібні шахрайськи оборудки своїх підлеглих в Україні? А може, DirectGroup Bertelsmann не в курсі?

Насамкінець, згідно із призначенням програми «Українська книга» є поповнення фондів бібліотек, яких в Україні нараховується близько 45 тисяч. Традиційно, як зазначають самі бібліотекари, їх про читацькі вподобання ніхто і ніколи не питає. Крім того, бібліотекари скаржаться на незрозумілість механізму розповсюдження та насильницький розподіл книжок. Та і книжок, виданих у рамках програми, для повноцінного функціонування бібліотек катастрофічно не вистачає.

За словами директора Форуму видавців у Львові Олександри Коваль: «Бібліотечні фонди усіх бібліотек у підпорядкуванні МК України на початок 2012 р. перевищували 263 млн. примірників. Враховуючи те, що фонди у нас мають тенденцію скорочуватися приблизно на 2 млн. примірників за рік (4 млн. – поповнення, 6 млн. – списання зношених книжок), то за початок 2014 р. сумарно їх було близько 260 млн., до яких додоється 0,2 млн. або 0,07 % з Української книги. Чи мають вони якесь суттєве значення?».

(http://culture.lb.ua/news/2014/05/12/266117_ukrainska_kniga_domovlyaiemosya.html)

Підсумовуючи вищесказане, зробимо чотири основних висновків:

1. Програма «Українська книга», незважаючи на обурення громадськості, видавців та бібліотекарів продовжує залишатися корупційним механізмом для групи функціонерів та видавця Олександра Красовицького.

За дерибан державних коштів, які б мали не тільки стимулювати видавничу справу, але й виконували функцію одного з елементів програми поповнення бібліотечних фондів, з року в рік відповідають одні ті самі чиновники, серед яких:

Іван Драч - письменник, голова Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна - Світ», заступник голови експертної ради (за згодою);

Олексій Кононенко - директор департаменту видавничої справи і преси Держкомтелерадіо, секретар експертної ради (без права голосу);

Микола Жулинський - академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (за згодою);

Ольга Селіверстова - заступник генерального директора Національної парламентської бібліотеки України (за згодою);

Микола Сенченко - директор Державної наукової установи «Книжкова палата України ім. І. Федорова» (за згодою);

Повний перелік членів експертної ради програми «Українська книга» дивіться тут: (http://www.telekritika.ua/kontekst/2015-01-21/102754).

2. Через корумпованість, до програми «Українська книга» потрапляють не актуальні, затребувані книжки, енциклопедичні, наукові, змістовні видання, а дешева белетристика, видана в минулі роки, та представлена із вдвічі та втричі завищеними від реальної вартості цінами.

3. Враховуючи, що загальний бюджет програми складає 50 млн. грн., а реальна вартість книжок, представлених в програмі, відрізняється від програмної, в середньому у 2,5 рази, виходить що сума вкрадених у Держави коштів наближається до 30 млн. грн!

Серед них, привласнених безпосередньо Олександром Красовицьким, – близько 6 млн. грн.

4. Відкат, згідно із ствердженням видавців, складає не менш ніж 30% від отриманої на видавничу програму суми. Але про механізм відкатів та його основну рушійну силу я розповім вже в наступному матеріалі.

Тож, чекайте на сенсацію.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»

Рейдерские войны: на незаконно захваченном предприятии берут в з

.Рейдеры, захватившие завод “Индар”, берут в заложники работников соседних предприятий.

Охрана «Индара» на несколько часов заблокировала директора ООО
«Портфарм-Инвест» Юрия Тимер-Булатова и шестерых сотрудников предприятия
7 декабря, в 9:00. Когда они попытались покинуть территорию в обеденное
время, ворота ООО «Портфарм-Инвест» оказались заваренными охраной ЧАО
«Индар» по указанию Кононенко Е.С. и Власенко Н.Н., через которые
осуществлялся вход и выход на предприятие.



По словам Тимер-Булатова, по указанию Кононенко Е.С. и Власенко Н.Н. с
внутренней стороны ворот «поставили бетонные блоки, наверное, по тонне
веса каждый, сверху на них арматуры огромные, и это все приварено к
забору», - пояснил Тимер-Булатов. По его словам, разблокировать или
демонтировать ворота не представляется возможным в условиях отсутствия
спецсредств. Охрана ЧАО «Индар» не объяснила «заложникам» причины
блокировки ворот. Директор «Индара» Евгений Кононенко не выходил на
связь с арендаторами и присутствующими на месте происшествия
представителями СМИ.



Благодаря действиям сотрудников Дарницкого управления УМВД, прибывших по
вызову Тимер-Булатова, ему и его коллегам удалось покинуть территорию
через ворота, принадлежащие ЧАО «Индар» около 14:30.

Освобождению людей предшествовала передача сотрудникам милиции заявления
Тимер-Булатова, в котором он, в частности, указал, что должностные лица
ЧАО «Индар» «не дают возможности перемещаться по территории ООО
«Портфарм-Инвест», что является грубым нарушением его конституционных
прав. Менеджер обратился к правоохранителям с просьбой провести проверку
фактов и возбудить уголовное дело против начальника охраны ЧАО «Индар»
Борзинца О. В. в соотвествии со статьей 194 Уголовного кодекса Украины.

«Портфарм-Инвест» является собственником ряда помещений прилегающих к
територии ЧАО «Индар». По словам Тимер-Булатова, ранее представители ЧАО
«Индар» перекрыли доступ коммуникациям на его предприятие: отключили
электроэнергию, отопление. Из-за указанных действий со стороны так
называемого нового руководства ЧАО «Индар», работа ООО «Портфарм-Инвест»
была остановлена, предприятие несет убытки. Со слов охраны ЧАО «Индар»,
все указания по незаконной удержанию людей и блокированию работы ООО
«Портфарм-Инвест» отдают лично Кононенко Е.С., Грабарчук С.В. и Власенко
Н.Н.

Как сообщалось, 8 июля 2011 года около сотни бойцов «Беркута» ворвались
на территорию инсулинового завода Индар, чтобы завести представителей
новых владельцев предприятия, Кононенко Е.С., назначенного руководителем
предприятия оффшорной компанией Сторк Холдингс Лимидет (Белиз), которая
рейдерских путем завладела государственными пакетом акций, и Грабарчук
С.В. которая является уполномоченным представителем оффшорной компанией
Сторк Холдингс Лимидет и действует в интересах харьковского бизнесмена
Игоря Сало.
Автор: Інфопорн

ЗАО «Индар»: мораль и право

О проблемах, с которыми столкнулось ЗАО «Индар» в 2011 г., разные отечественные СМИ сообщали довольно много. Обобщая опубликованный материал, могу выделить две позиции, в основу которых положено разное толкование правового статуса имущества этого общества, а также правовой связи между государством и этим предприятием, которая опосредствована собственностью государства на 70,7016% акций, эмитированных ЗАО «Индар».

Новое руководство ЗАО «Индар» в лице Е.Кононенко ссылается на то, что 70,7016% акций упомянутого предприятия не имеют правового статуса государственной собственности, поскольку, согласно постановлению КМУ от 05.06.2000 г. №897 «О дальнейшем реформировании медицинской и микробиологической промышленности», указанные ценные бумаги внесены в уставный капитал ГАК «Укрмедпром». Значит, по мнению нового руководителя, государство добровольно отказалось от этих акций еще в 2000 году.

Противоположную позицию высказывает бывшее руководство хозяйственного общества, которое апеллирует к предписаниям законов Укра­ины «Об управлении объектами государственной собственности», «О холдинговых компаниях», распоряжению КМУ от 5 сентября 2007 года № 690-р, Указу президента Украины от 6 июля 2010 года №755/2010, постановлению Верховного суда Украины от 19.05.2009 года в деле №3-1837 к 09 и т.п.

Длительное время принимая участие в рассмотрении хозяйственных, административных споров на стороне ЗАО «Индар», ГАК «Госмедпром», в том числе и в ходе рассмотрения их Верховным судом Укра­ины, убедился в правильности последней позиции, ведь четкое и императивное содержание правовых норм действующего законодательства Укра­ины делало невозможным признание за 70,7016% акциями ЗАО «Индар» статуса частной собственности. Однако целью этой публикации является не проведение повторного правового анализа вышеупомянутой проблемы, а попытка поделиться собственным опытом по соотношению морали и права на примере ситуации, сложившейся на ЗАО «Индар».

Так, в странах развитой демократии сформировался принцип, согласно которому содержание закона должно превалировать над его формой, а понятие «законность» не должно подменяться понятием «целесообразность». В свою очередь моральные нормы, в основу которых положены такие универсальные критерии, как «добро» и «зло», являются главными ориентирами в законотворческой, правоприменительной деятельности.

К сожалению, вынужден констатировать, что в Украине вышеупомянутые принципы нивелируются конъюнктурными, меркантильными действиями чиновников, методы и стиль работы которых описывали известные классики в своих бессмертных произведениях «Хаме­леон», «Ревизор» и т.п. Ситуация вокруг ЗАО «Индар» — классический пример в этом плане. В частности, в 2008 году, сразу после незаконного отчуждения 70,7016% акций, государственные мужи единодушно провозгласили лозунг о возвращении в государственную собственность ценных бумаг. Но 20.07.2011 г. позиция государства коренным образом изменилась, что подтверждают результаты рассмотрения Харьковским апелляционным хозяйственным судом хозяйственного дела №39/128-09. В его рамках представитель КМУ отказался поддерживать требования правительства о возвращении в государственную собственность похищенных акций. Конечно, вполне логическим в этой ситуации будет предположение, что изменилось законодательство, но нет — законодательство не менялось, очевидно, изменились интересы!

Препарируя хозяйственно-правовой конфликт, связанный с завладением акциями ЗАО «Индар», сквозь призму морально-этических норм, не могу оставить без внимания попытку нового руководства противопоставить в СМИ собственные добродетели непорядочности прежнего руководства хозяйственного общества. Пере­числяя многочисленные аргументы, новый руководитель Е.Кононенко в том числе подчеркивает: он спешил спасти завод и, соответственно, не стал ждать наступления светлого времени суток, а принял решение войти на территорию предприятия ночью, в 3 ч. 34 мин.! Однако «патриотизм» нового руководителя противоречит сложившимся в общественном сознании представлениям, в частности, воплощенным в народную пословицу о том, что добрые дела ночью не дела­ются.

Исключительно теорией интересов могу объяснить изменение позиции членов обновленного правления ЗАО «Индар» относительно правового статуса собственности на имущество этого юридического лица. Например, в 2009—2010 гг. тональность выступлений будущего руководства была выдержана в таком стиле: «Мы, работники, надеемся, верим, что украденные акции будут возвращены государству» (обращение члена правления ЧАО «Индар» Н.Власенко на имя первого вице-премьер-министра Украины). Однако после захвата предприятия новым руководством эти призывы канули в лету. Итак, оказывается, что твердость (неизменность) убеждений не является определяющей ценностью для новых руководителей.

Новый менеджмент клеймит прежнее руководство за совершение противоправных действий, направленных якобы на разворовывание имущества ЗАО «Индар» путем внесения имущественных активов указанного общества в уставный капитал ООО «Трудовой коллектив завода „Индар“. При этом стыдливо замалчивает тот факт, что решение о создании этой хозяйственной структуры принималось на общем собрании трудового коллектива пред­приятия, а его основателями стали работники включая тех, которые теперь входят в состав обновленного руководства. И, самое главное, это решение принималось после того, как акции ЗАО «Индар» были украдены из государственной собственности и выведены в офшорные структуры, подконтрольные новым хозяевам завода.

Получается, если придерживаться позиции оппонентов, остров Белиз (юрисдикция учреждения Сторк Холдинг Лімітед — нового собственника 70,7% акций ЗАО «Индар») — значительно более близкий и патриотичный участник ЗАО «Индар», чем работники завода, которые собственной работой и знаниями создали уникальное предприятие по изготовлению инсулинов. Бес­пре­цедентной в этом смысле является цена указанного «патриотизма», ведь Сторк Холдинг Лимитед получила в собственность 70,7016% акций ЗАО «Индар» на основании договора дарения!!!

Однако самым интересным явлением, которое образно характеризует этическую составляющую конфликта, возникшего вокруг завода «Индар», стали персоналии, которые своим присутствием уже на протяжении трех месяцев украшают страницы СМИ. Больше всего критики звучит в адрес бывшего руководителя ЗАО «Индар», доктора биологических наук, профессора Алексея Павловича Лазарева, который обвиняется и в разворовывании имущества общества, и в установлении крепостного режима на территории предприятия, и т.п. Демонизируя своего предшественника, Е.Кононенко непоследователен в своих действиях, ведь объективности ради следовало бы вспомнить и о том, что этот человек принимал участие в строительстве завода, его становлении. Заслугой бывшего главы правления А.Лаза­рева является выход ЗАО «Индар» на внешние рынки, например, Бразилии. С момента введения в эксплуатацию предприятия больные сахарным диабетом забыли о дефиците инсулиновых пре­па­ратов.

В то же время заслуги нового руководителя, вне всякого сомнения, прекрасного специалиста в сфере права, особенно заметны в такой «ведущей» отрасли отечественной экономики, как ликвидация предприятий. Е.Кононенко, имея специальность арбитражного управляющего, отметился в качестве профессионального ликвидатора таких государственных предприятий, работавших в области здравоохранения, как «Здоровье народа», «ГНЦЛП». Теперь эти предприятия находятся в частной собственности, и, по странному стечению обстоятельств, основателями этих структур являются патриоты, которые находятся в юрисдикции Великобритании, Белиза и т.д.

Конечно, специалисты-ликвидаторы — главные действующие лица переходной экономики, но заслуживает ли ЗАО «Индар» такое «счастье»? На­деюсь, что ответ на последний вопрос получим в ближайшее время

Виктор Романюк «Зеркало недели. Украина» №33,

Проделки ветеринара или инструкция выживания от инсулинового бар

/ том, что инсулиновый завод "Индар" сегодня переживает пик своей популярности (за весь период его существования) спорить, наверное, никто не станет. Ведь о хорошем так много никто никогда не напишет, и хорошее, вряд ли, с большим усердием будут хвалит, особенно, если за это никто не платить. Совсем другое дело, под видом справедливого арбитра в статьях под громко заголовками облива грязью правых или левых, синих или розовых, что не очень важно, на самом деле. Важно другое - дело это прибыльной и в таком случае легко "подмазаться" под борца за справедливость, который открывает глаза серой массе. Не так ли?

Вот и "Индар" жил себе поживал, никого не трогал и никого не интересовал так сильно до поры до времени (за исключением нескольких журналистских расследований, которые демонстрировали изнанку деятельности г-на Лазарева), пока главный ветеринар завода не перегнул палку до "самого не могу". У акционеров в этом месте "терпиловка" и сломалась. Сломалась, видимо, окончательно и починить ее ветеринару так и не удалось.

Самое интересное во всем этом, что под ударом сразу оказался "новенький" - некий г-н Кононенко Е. Не думал он, наверное, и не мечтал, что в один прекрасный день падет на него слава звезды таблоидов и телеэкранов. Но, как говориться, пути-то неисповедимы.

О "новеньком" рассказать, собственно нечего. Характеризовать месяц правления - это все равно, что описывать плод семечки, которую только вчера бросили в землю, полить забыли, а сегодня уже обсуждают цвет, высоту и плотность подсолнуха. Тем более что отвечать за свои поступки Кононенко Е. еще не может. Он просто не успел их совершить. А на страницах множества СМИ приходиться ему отвечать за других: за целую кучу "индарчиков" (дочерние предприятия, куда переводились активы завода), которых наплодил Лазарев с целью ясно какой; за работников, которые ушли с производства из-за маленьких зарплат; за колючку, которой экс-управленец окутал завод; ну, и конечно же за "рейдерский захват", который он единолично придумал, спланировал и совершил (Когда читаешь подобное на страницах недавно уважаемых мною изданий, невольно косит уголок рта, не то в ухмылке, не то от удивления).

Если сильно захотеть, то справки, какие-никакие и о "новеньком" навести, конечно, можно. Да о ком угодно можно... Только вот пускай поработает человек, собственных ошибок наделает или не наделает, тогда с него и спросим.

Из карманов диабетиков по копейке на рубаху для барина

Совсем другое дело г-н Лазарев А. - профессор-ветеринар по кличке "инсулиновый барон". Этот прославиться успел, но как-то до этого все время ему фартило. Вот только сейчас (в июле 2011 г.) звезда удачи отвернулась от него и скрылась в неизвестном наплавлении. Он изо всех сил платит, платит, за рекламу, за шумиху, за чернуху, а все никак...

А теперь по порядку. Когда же ему удавалось выйти сухим из воды (больным сахарным диабетом читать настойчиво не рекомендую):

Как-то находчивый Лазарев А. додумался перерабатывать инсулин, у которого истек строк годности. Прямо Нобелевский случай, ведь, кроме него, такое ни в одну другую светлую голову больше не взбрело. Смешного, правда, здесь мало. По факту торговли просроченным инсулином было возбуждено уголовное дело, но, как часто бывает, в скором будущем, за приличную сумму в 50, а может и 100 тыс. долл. в хорошие руки, оно кануло в лету.

Дальше - больше. Инсулиновый профессор заявил (и довольно долго ему удавалось оставаться с этим сообщением в топе новостей), что инсулин на "Индаре" производят из отечественного сырья. Думаю, уже ясно. Отечественным сырьем там и не пахло. Это просто Лазарев А., как писатель, заговорил метафорами: любое ввозимое сырье – мое, а значит – отечественное.

И здесь не все. Экс-директор "Индара" также умудрялся очень долго закупать китайский кристалл через свои фирмы - "индарчики", перепродавать его в разы дороже собственному заводу и использовать для производства инсулина. Контрабанду чистой воды, которая несла, без малого, смерть в дома инсулинозависимых пациентов, подтверждают таможенные декларации.

Не менее интересным остается факт коллективных писем сотрудников завода. Барин Лазарев строчил кляузы и забрасывал письмами государственные инстанции с просьбами и мольбами защитить отечественного производителя. Не раз сотрудники завода, не называя имен, признавались в том, что не знали что подписывали, но подписывать нужно было безоговорочно. Вот, совсем недавно в сети появилось очередное видео, где сотрудница перед камерой (уже не боясь последствий, ведь злосчастного Лазарева выгнали) рассказывает о том, как на проходной охрана не выпускала их с территории завода домой, пока не поставишь подпись под нужными строчками - http://www.youtube.com/watch?v=na1d76EDOnE

Устал перечислять, но это еще далеко не конец. Г-н Лазарев, ну просто мистер находчивость, даже продукцию свою сертифицировал самостоятельно. Ему были не к чему эксперты и независимые лаборатории. Как называют такой произвол законы и другие нормативные акты, я не в курсе. А вот, с точки зрения простого обывателя, которому подобные факты стали известны, иначе, как "осознанная попытка совершения убийства тысяч граждан" назвать это не могу.

Ветеринар украл "Индар"

Но все перечисленные выше подвиги г-на Лазарева меркнут на фоне последующих. Он фактически разграбил весь завод, оставив "Индар" без имущества. Наплодив мини-клонов завода, так называемых "индарчиков", профессор в области отмывания денег успешно переводил туда активы "Индара".

Схема "сети супермаркетов" имени Лазарева выглядит примерно так: 




Вот, к примеру, ООО "Трудовой коллектив "Индар" (идент. код 36291473) согласно акту приема-передачи собственности от 19.11.08, завладело следующим имуществом:

- нежилые помещения четырехэтажного керамзитобетонного здания производственного корпуса "И" площадью 5 788,6 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 22 акта приема-передачи /;

- нежилые помещения восьмиэтажного кирпичного здания административно-бытового корпуса "К" площадью 12 658,7 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 27 акта приема-передачи/;

- нежилые помещения одноэтажного кирпичного здания центрального склада "Л" площадью 903,00 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 32 акта приема-передачи /;

- нежилые помещения одноэтажного кирпичного здания склада "Х" площадью 1 745,2 кв.м., расположенного по адресу: г. Киев, ул. Оросительная, 5 - / страница 36 акта приема-передачи/;

- производственное оборудование и оборудование, офисная техника, и другие необоротные активы, обеспечивающие производство инсулина (перечень которых изложен на 43 страницах акта приема-передачи).

Немного по другому адресу, но тоже "индарчику" - ООО "Трудовой коллектив завода "Индар", (идент. код 34183254), отошли объекты права интеллектуальной собственности, а именно изобретения, оформленные патентами:

- "Способ получения готовой лекарственной формы инсулина короткого действия" № 46666 от 16.01.2006;
- "Способ получения полусинтетического инсулина человека" № 46667 от 16.01.2006;
- "Способ получения комбинированного препарата инсулина человека" № 46668 от 16.01.2006;
- "Способ приготовления готовой лекарственной формы инсулина пролонгированного действия" № 46669 от 15.12.2005;
- "Способ получения препарата инсулина короткого действия" № 57689 от 15.08.2006;
- "Способ получения препарата инсулина пролонгированного действия" № 57690 от 15.08.2006;
- "Способ получения рекомбинантную инсулина человека" № 76661 от 15.08.2006.

Из этого следует, что перед уходом г-н Лазарев умудрился ободрать "Индар" до нитки, небось, чувствуя скорую гибель собственной монархии.

Сейчас делом о нарушении устава ЧАО "Индар" и выводе активов на сумму 39 млн грн с целью сохранения единоличного контроля над предприятием занимается следствие.

Кстати, имена и фамилии людей на схеме – это свита Лазарева, которая сейчас состоит в почетном членстве Комитета защиты завода. Комитет этот, ничего больше, как искусственно созданный спикер, задача которого сеять панику в СМИ и выгораживать барина-Лазарева.

И еще немножко информации для размышления. В лазаревской сети супермаркетов есть и другие, частные структуры. Среди них: : ООО "Укрфарм" и "Укрфарм-центр" (директор Кухарец В.,), ООО"Портфарм-Инвест", ООО"Портфарм" (директор Приходько В.,), ООО"МАКО" (директор Гладчук В.) : директора этих компаний находятся под следствием, их разыскивают правоохранительные органы. Интересна также немецкая компания ENZYPHARM GMBH, которая находится в Мюнхене. Одна из руководителей этой компании жена Лазарева Елена Елизарова. Вот сюда и идет прибыль от бразильского контракта, а предприятие по производству инсулинов "Индар" остается ни с чем. А чего стоит ООО "Пластфарм", находящаяся во Львове, декорирующая структура Лазарева, которая "обеляла" ввозимую субстанцию? К сожалению, список этих структур бесконечен и не хочется ими утомлять читателя. Не хочется также забирать драгоценное время прочтением корреспонденции, которую Лазарев множил, как под копирку для Президента страны, Кабмина, ВР Украины, МОЗ Украины, СБУ, Прокуратуру и … врал, врал, врал, манипулируя именами чиновников, мнением общественности, пациентов с сахарным диабетом.

Инструкция выживания от инсулинового барона

Почему-то, я больше чем уверен, что послужной список правонарушений г-на Лазарева можно еще очень долго продолжать. Такой человек, который преступил все моральные и человеческие принципы, грубо говоря, пошел по трупам своих пациентов, навряд ли, имеет право на какое-либо оправдание. Хотя... Он так не считает!

После своего позорного изгнания с завода "Индар" этот НЕчеловек продолжает тратить заработанные низким и жалким обманом на здоровье и жизнях людей деньги на собственную PR-кампанию. За десятки тысяч инсулиновых долларов он покупает рекламные растяжки и баннеры, по старинке продолжает, строчит кляузы в гос. инстанции, нанимает целые PR-агентства с целью обелиться. Хотя, нет... Такому как он это ни к чему. Вернуть кормушку любыми путями, - вот истинная цель.
Знаете ли, свои суждения по поводу, как таких нечеловеков земля носит, вслух высказывать не буду. Судите сами. Проверить истинность изложенных мною фактов есть масса способов (налоговая, единый реестр, статьи в Интернете, экскурсия на завод, в конце концов, и знакомство с его сотрудниками...).