Життя його не було простим і легким, проте на всіх віражах своєї долі він залишався послідовним у відстоюванні принципів чесності, людяності, патріотизму й правди. Зараз навіть важко уявити, що нинішні й наступні наші покоління могли б не мати листів Катерини Білокур (Кагарлицький збирав їх майже 30 років!), книжок-розвідок про Оксану Петрусенко та Михайла Донця — і дуже мало знали б про їхні долі. Як сказали земляки славетної художниці, висуваючи 2009 року кандидатуру Миколи Кагарлицького на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка, письменник відкрив українцям, вийняв із забуття Катерину Білокур, а великому світові відкрив Богданівку, де Катерина Василівна народилася. Своїми цікавими дослідженнями Микола Феодосійович збагатив скарбницю української культури і цим заслужив щиру повагу. Однак чи вміємо вчасно пошанувати своїх відданих, чесних і скромних трударів?