Все, наверное, видели эти кадры, где человека на ступеньках избивают. Сейчас он в тяжелом состоянии в больнице, и ему нужна помощь.Кто имеет целью позлорадствовать, потролить, гадостей наговорить - отправляйтесь нахер, не позорьтесь и не засоряйте комменты. Для остальных пишу и прошу репост. Силевич Владимир Юрьевич, кандидат технических наук, преподаватель ХАИ.13.04.14 после окончания воскресного вече около памятника Т.Шевченко, люди организовали шествие к станции метро...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

Не рви Эту нить, Тонкую, Как паутина, Протянутую Из смерти в жизнь, Одинокую, Как черная на реке льдина, На которой Еще можно спастись. Чиркнувшей спичкой Привязан к Земле звездопад, Каплей – Слеза к океану. Кто сказал, Что опора – Последняя из преград? Слышу. Знаю. И верить не стану. Не уходи В чужое, Равнодушное «да». Станет проклятьем Глухая стена – Пока есть тот, Кто слышит, И не оборвана Дрожащая в ожиданье Струна... [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] ПахнетОсенью.ПахнетДождями с проседью,Листьями,Прожившими свой век –Не зевай,Человек… Влажным небомИ хлебомИз только что убранного зерна,Первыми школьными днями,Туманами сентября, – Грустью осенней пахнет… А не нужно былоВысовываться в окноЗря...

Лети, лебедонько, лети Над тим зачумленим болотом, Де рід лілеї ясноокий Вже не згадає як цвісти. Де кволі жаби і вужі, Не роблячи нікому шкоди, Свої плекаючи колоди, Ряску садовлять на межі. Хай біле золото пір’їн З крила спаде листом осіннім – Та перше ніж в багнюці згинуть Від недосяжності хмарин, – Мов привида зачахла тінь, Чиєсь розбудить мляве око, Й згадати змусить: Десь високо Блакитна сяє далечінь… То не біда – в...

Читати далі...

Далека північ хмари підганя… А іншого тій півночі й не треба – Лиш вкотре владно та примхливо Неба Склепіння променисте зачинять. І стане тьма… Чи викреше вогню Душа сумна бодай єдиний спалах, Чи сили та жаги до того стане – До сонця руку випростать свою? До сонця, Що пече отак нещадно В далекій недосяжній глибині… Не згас би сірий погляд безпорадно На обрію розірваній струні. Із бранців піднебесної сльоти Не кожному те світло віднайти.

Щастя моє, Невагоме, Тендітне, Квітка, розквітла в камінні на мить. Крапля, В пустелю занесена вітром Губи давно пересохлі скропить. Щастя тендітне, Щодня – як востаннє, Квітам на скелях недовго цвісти. Перлів дорожчі хвилини, де пам’ять Ще не спалила у літо мости. Тихо життя із дерев облітає – Днями, і листям, й листами віршів… Миті, що серце твоє пам’ятає – Їх, Тільки їх на землі ти прожив. Решта – пустелі пісок і каміння. Кроків самотніх...

Читати далі...