В Україні, найбіднішій країні Європи, ціни на продукти харчування порівнялися з цінами провідних економік світу, таких як Великобританія, Німеччина і США.
Журнал "Корреспондент" попросив жителів Західної Європи, США і Канади зайти у себе в країні до недорогого супермаркету і виписати ціни на 11 основних продуктів харчування. Ефект виявився приголомшуючим. Їжа в Україні, одній з найбідніших економік світу, дорожче, ніж в ситій Португалії, в одній ціні з продуктами в США і Великобританії і ненабагато дешевше, ніж в заможних Німеччині, Франції і Канаді.
Країна з дешевою робочою силою, відносно невисокими комунальними тарифами і низькою купівельною спроможністю за ціною мінімального продуктового кошику нічим не поступається найрозвиненішим державам світу.
Ключових причин для такого економічного перекосу три: тотальна корупція, монополізація ринків, відсталість фінансового і сільськогосподарського секторів України. У одному лише аграрному секторі повсюдні хабарі роблять товар на 30% дорожчими - такі підрахунки члена парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних стосунків Анатолія Матвієнка.
Огірки в Лондоні, вершкове масло в Парижі, яловичина у Берліні, рис в Лісабоні - ці і багато інших продуктів набагато вигідніше купити у високорозвинених столицях Західної Європи, ніж у Києві. При цьому в Україні ціни на продукти харчування не знають зупинки.
Продуктовий кошик в Україні: ціни зростають щотижня
В Україні піднялися ціни на хліб, крупи і плодоовочеву продукцію, констатувала прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Зокрема, протягом минулого місяця гречка подорожчала на 11,1 %, пшоно – на 8,9%, овочі – на 6,6%.
«Політика в аграрному секторі, в торгівлі, в побудові ринків приводить до того, що ціни тільки зростають і заробляють посередники, спекулянти. Селянам не надходять гроші за вироблену продукцію і громадяни в містах живуть усе гірше. Це і є такою об’єктивною тенденцією щодо цієї влади за цих підходів до побудови власності, структури власності в країні, коли трейдери володіють продукцією селян, а не ті, хто мають право власності на землю. Це об’єктивно для цієї дуже поганої суб’єктивної економічної моделі», – сказав Володимир Лановий. Натомість киянка Неля стверджує, що ціни на основні продукти в Україні зросли вже настільки, що деякі з них стали дорожчими, ніж за кордоном. Неля була кілька тижнів тому разом із друзями на відпочинку в Угорщині. Їжу готувала сама, закуповуючи продукти у тамтешніх супермаркетах. І мала змогу порівняти вартість основних продуктів в Угорщині і вдома. «Мені найбільше запам’яталося, що набагато нижчі ціни на сири. Наприклад, твердий сир пармезан, 200 грамів якого у нас коштує близько 80 гривень, в Угорщині ми купували за 30 гривень у тому ж самому пакуванні. Також я помітила, що дешевші яйця й ковбаси. Це дуже вразило. Оскільки ми могли купити продуктів на 100 гривень і вдвох повечеряти. На тому ж рівні в Україні ми б заплатили набагато більше», – розповіла дівчина. Полтавчанин Віктор торгує молочною продукцією і підтверджує – ціни невпинно йдуть угору. При цьому він переконує, що не прагне заробити на накрутках. Цінники доводиться міняти вимушено. «Ми возимо сир у дитячий садок. Ще вчора я його купував за 5,74 гривень, а сьогодні –7,05. Нам фірми самі привозять свою продукцію. Щотижня піднімають ціни на 15-30 копійок на кожен вид продукції. Напевне, через те, що у них пішли вгору затрати на світло та на газ. Держава піднімає – і ми піднімаємо. Закупочні ціни дуже виросли. На молокопродукти, на крупи. Пшоно уже коштує, як рис. Якщо влітку його можна було купити максимум за 4 гривні, то зараз кілограм пшона коштує уже 8 гривень», – каже Віктор. Впливати на ситуацію з цінами в Україні державі варто не адміністративним регулюванням, а ринковими методами, зазначають експерти. Серед таких методів директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський називає боротьбу з монополізацією продуктових ринків, створення сприятливих умов для інвесторів (щоб вони були зацікавлені вкладати кошти не лише в сільське господарство, а й у ті галузі, які його обслуговують), плюс розвиток банківського кредитування виробників, а також стимулювання конкуренції між ними. І не варто боятися імпорту. «Все окупували посередники. Посередники з допомогою влади, міліції організовують поставку товарів і завищують ціни, як їм заманеться. Між собою домовляються, домовляються між власниками супермаркетів і інших роздрібних мереж. Всі дії направлені на те, щоб збагачуватись тим, хто контролює ринки або наближений до влади», – зазначив Володимир Лановий. http://www.radiosvoboda.org/content/article/2317355.html?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter&utm_campaign=RFE%2FRL
«Сегодня власть вкладывает сумасшедшие средства в аморфные инфраструктурные проекты, где возможно осуществлять многомиллионные хищения государственных средств, однако не оказывает поддержки отраслям, которые обеспечивают страну продуктами массового потребления», - депутат НУ В.Матчук. Кроме того, народный депутат считает, что росту цен также способствовали и репрессивные нормы нового Налогового кодекса. В условиях, когда предприниматели ожидают усиления давления контролирующих органов, и, соответственно, рост коррупционных расходов, повышение цен – это самый простой механизм сохранить хоть какую-то рентабельность своего бизнеса, объяснил он. http://www.unian.net/rus/news/news-422429.html?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter
=============
Як на мене, корупція у владі і є тим головним чинником, який стимулює зріст цін на харчі. У влади є такий ефективний засіб як Держкомрезерв. Парадоксально, але зростають ціни саме на ті продукти, які виробляються в Україні. Питається, у чому ж проблема? Зробіть держзакупки у вітчизняного виробника і робіть товарні інтервенції, коли ціна або попит стрімко зростають. Але справа в тім, что в сфері держзакупівель панують приватні інтереси тих, хто його контролює. Якби не продали ту ж гречку восени до Росії, у нас зараз з нею не було б ніяких проблем. Теж стосується борошна. Не встиг Азаров пообіцяти Лукашенку продати зерно, як ціни на борошно почали зростати. Звичайно ж, є і певні особливості щодо олії, цукру, м"яса та т.ін., але спосіб, у який уряд керує є визначальним для цієї проблеми.
