Заметки с меткой «дмитро табачник»

Реформа в українській школі за російським сценарієм

В Україні щорічно в загальноосвітніх навчальних закладах проводяться сотні різноманітних ігор розуму та конкурсів. Деякі з них проводяться добровільно, адже учні (та їхні батьки) самі для себе визначають мету участі та окреслюють перспективи застосування набутого досвіду.

Деякі відбуваються добровільно-примусово. Ідеться про конкурси, які мають усеукраїнський статус та проходять під патронатом Міністерства освіти і науки України (ред. — супроводжуються офіційними наказами та листами МОН). За словами освітнього експерта, заслуженого вчителя України Віктора Громового, регулярно на адресу вітчизняних навчальних закладів надходять сотні листів з пропозиціями щодо участі в подіях різних напрямів та рівнів. Подекуди школярам настільки набридають безкінечні «змагання», що діти починають писати нісенітниці, аби тільки від них відчепилися. Особливо коли в конкурсних завданнях їм пропонують перевтілитись у представників тваринного та рослинного світів з перспективою розвитку емпатії до навколишнього середовища (Літературний конкурс«Уявіть себе деревом, що росте в лісі»).

Задля осягнення масштабів вітчизняної конкурсоманії наведемо умовний ТОП-10 добровільно-примусових заходів (ред. — загальний перелік може розтягнутися на сотні позицій):

  1. Всеукраїнська гра «Соняшник-учитель».
  2. Міжнародна природнича гра «ГЕЛІАНТУС — природознавство для дорослих» (9—11 класи).
  3. Всеукраїнська українознавча гра «СОНЯШНИК» (1—11 класи).
  4. Всеукраїнський конкурс з англійської мови «ГРИНВІЧ» (2—11 класи).
  5. Всеукраїнський Конкурс дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей».
  6. Щорічний Всеукраїнський конкурс «Вчимося заповідувати».
  7. Міжнародний конкурс з інформатики та комп’ютерної грамотності «БОБЕР» (5—11 класи).
  8. Всеукраїнський історичний конкурс «ЛЕЛЕКА» (5—11класи).
  9. Міжнародний математичний конкурс «КЕНГУРУ» (2—11 класи).
  10. Всеукраїнський учнівський фізичний конкурс «Левеня» (7—11 класи).

Для довідки: упровадження конкурсів, що проходять під патронатом МОН, контролює Інстутут модернізації змісту освіти, і далі вони спускаються по всій вертикалі чиновників від освіти по містах і селищах країни. А ось організаторами конкурсів часто виступають приватні структури, які розробляють концепцію, конкурсні завдання та збирають кошти за участь у конкурсах на свої банківські рахунки. Вартість участі для одного школяра коливається від 15 до 50 грн за подію.


Одним із найпотужніших організаторів платних добровільно-примусових конкурсів для українських школярів є Творче об’єднання «Соняшник», яке декілька разів на рік проводить всеукраїнську гру «Соняшник», міжнародну гру «Геліантус»  — окремо для вчителів та учнів і ще низку інших конкурсів-ігор-фестивалів, що проходять під виглядом «тренувальних» ЗНО.

Цікаво, що запустив у школи цей проект Дмитро Табачник, добре відомий своєю корупційною діяльністю. У «табачниківський період» за наказом Міносвіти від 12.10.2012 № 1101 було розроблено та затверджено положення «Про Всеукраїнську українознавчу гру “Соняшник”, Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів “Соняшник-учитель” та Міжнародну природознавчу гру “Геліантус”».

Міжнародного статусу конкурсу «Геліантус» надала Росія. Українська версія гри була повністю скопійована з тієї, що вже існувала в сусідній країні. Точніше, з легкої подачі пропагандиста «русского мира» в Україні Табачника «Центр дополнительного образования одаренных школьников» (засновник російського «Геліантусу») відкрив свою філію в Україні та отримав держфінансування. Неймовірно, але навіть сьогодні організатори українського «Геліантусу» продовжують повністю дублювати росіян. Хоча це й не дивно, адже незмінним керівником українського «Соняшника» є заслужений учитель України Руслан Шаламов, який тривалий час, починаючи з 2008 року, керував «Всероссийским турниром юных биологов», а також був головою методичної комісії міжнародної гри «Геліантус» у Росії.

Ілюстрація 1: Рекламні постери Міжнародної гри «Геліантус» 2017 року в українській і російській версіях

Відкриваючи фінансування для проектів ТО «Соняшник», Табачник у своєму наказі спирався на Постанову Кабміну Миколи Азарова від 13 квітня 2011р. №561 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року». Потім фінансування було припинено постановою Кабміну, але не було скасовано обов’язковість конкурсів, яку забезпечувало партнерство Міносвіти. Фінансування проектів «Соняшника» при цьому лягло на плечі батьків українських школярів. А це зовсім не малі кошти. Якщо зважити на те, що в конкурсах ТО щороку задіяно 2,5 мільйони школярів від 1 до 11 класів із 24 областей України, організатори подій сьогодні отримують надходження в розмірі щонайменше 35 млн грн за один «соняшниковий» сезон.

Цих надходжень, імовірно, вистачає на пролонгацію домовленості з чиновниками МОН про патронат, а крім того — щоб закрити всі очі на «тіньову економіку» «Соняшника» від продажу супровідних друкованих матеріалів до конкурсів та ігор (ред. — детальніше про них ми розповімо в наступному матеріалі). До речі, всі брошурки «Соняшника» є абсолютними копіями російських оригіналів. Але це, знов-таки, окреме питання, вирішення якого належить до компетенції вже не тільки МОН.

Російська та українська версії брошурок до гри «Геліантус»

Зважаючи на все вищенаведене, автору матеріалу хочеться поставити питання до керівництва Міністерства освіти і науки України, яке вже кілька років розповідає про реформу школи та про європейський шлях розвитку освіти:

  • Яким чином ця державна інновація синхронізуватиметься з рудиментарною, закладеною за табачниківських часів традицією розсипати насіння соняшника, вирощеного на родючому ґрунті «русского мира»?
  • І коли в чиновників МОН уже нарешті дійдуть руки до люстрації старих добровільно-примусових проектів та програм своїх «партнерів»?

Далі буде

Табачник forever, чому злочинцю досі не пред’явили звинувачень

 

Поки СБУ та Генеральна прокуратура України вишукують аргументи на користь звинувачення Табачника в підривній, в угоду Кремлю, антиукраїнській діяльності, екс-міністр освіти України продовжує насміхатися з недолугої української системи правосуддя та реалізовувати свої далекоглядні плани.


Не зважаючи на наявність потужного та безапеляційного портфелю звинувачень проти Табачника, як ворога України та одіозного злочинця і шахрая, він все ще залишається на свободі та ще й візитує до України.

Офіційною версією приїзду українофоба до ворожого стану, за словами радника голови МВС Антона Геращенка, було його прагнення дати свідчення по ряду кримінальних проваджень стосовно режиму януковича.

Власне, сам Табачник прокоментував свою несподівану подорож до України - бажанням побувати на похороні колеги по цеху Михайла Чечетова.

Але насправді великий махінатор прибув на «батьківщину» з метою влагодження своїх майнових питань та намацування шляхів для продовження своєї бурхливої діяльності.

Сприйняття Табачника в очах суспільства України – як злочинця, що має сидіти у в’язниці, та з боку державних органів – як звичайного бізнесмена, дві – абсолютно полярні позиції. І що цікаво: не встиг він перетнути український кордон, як відповідні спеціальні комісії столичної влади виставили на розгляд проект рішення Київради «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ГРААЛЬ» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного комплексу «Столичний» на вул. Хрещатик, 5 (літ «В») у Печерському районі м. Києва та внесення змін до нього. Йдеться про збільшення обсягів земельної ділянки, відведеної родині Табачників для зведення 151-метрового хмарочосу в історичній зоні Києва, розташованій поряд із готелем «Дніпро». Сьогодні в оренді ТОВ «ГРААЛЬ» перебуває 40 кв. м. землі.

Подання, між іншим, зробив заступник голови КМДА Павло Рябикін.

Прямий зв’язок ТОВ «ГРААЛЬ» з братами Дмитром та Михайлом Табачниками нині нікому доводити не треба. Так само, не потрібно аргументувати імовірність попередньої, фінансово-обґрунтованої домовленості злочинця з керівниками столичної влади, яка намагається лобіювати комерційні інтереси ворога української культури.

Крім того, енергійний Табачник не обмежується виключно комерцією та продовжує працювати ще й в ідеологічному форматі. Адже, не зважаючи на начебто посилення цензури, з боку влади та, безпосередньо, Міністерства Стеця, «нетліючі» твори зрадника Табачника продовжують поширюватись Україною.

При цьому розповсюдження українофобської літератури відбувається в підконтрольній столичному муніципалітету книгарні «Сяйво книги». Так, нещодавно, активісти виявили на полицях, донедавна книгарні письменників, книжки Табачника, видані в серії «Проект Україна» харківського видавництва «Фоліо».

У автора матеріалу виникає питання: чому досі, не зважаючи на загострення політичної ситуації та військового конфлікту на сході України та витрату шалених коштів на реалізацію проекту «лояльність до діючої влади», питання поширення антиукраїнської пропаганди залишається відкритим? Чому, на очах столичної влади, в муніципальній книгарні, розташованій в центрі Києва, досі продаються ворожі книжки?

Крім того, автора бентежить інертність влади та прокуратури, які стимулюють активність одного з найодіозніших злочинців – Дмитра Табачника.

Сергій ПУПОК

 

Депутатам зранку кричали «Ганьба»

antiTabachnik631 січня 2011 року зранку близько сотні студентів пікетували будівлю Верховної Ради, повідомляє sprotiv.org.

Вони протестували проти освітніх реформ міністерства на чолі з Дмитром Табачником, а також проти нового законопроекту про вищу освіту, яким передбачено скорочення держзамовлення і ліквідація автономії ВУЗів. Вимагали студенти і скасувати постанову про скорочення в 2011 році навчання за рахунок держбюджету на 42%. 

«Не допустимо перетворення освіти на бізнес. Освіта — не привілей для багатих. Університетами мають керувати викладачі та студенти, а не зарозумілі та некомпетентні бюрократи!» — зазначали у своїх виступах студенти.

У руках студенти тримали гасла «Депутати – паразити, не дають студентам жити», періодично вигукували гасло «Більше економії – менше автономії», зустрічаючи депутатів вигуком «Ганьба» і засовують до рукавів усіх, хто заходить усередину будівлі, вирвані аркуші з конспектів.

У зв’язку з цим на погоджувальній раді спікер Володимир Литвин попросив депутатів провести засіданні комітету з питань освіти та науки, «запросити туди всіх, кому небайдужий проект закону, що стосується вищої освіти, і зняти будь-які підстави для інсинуацій».

«Треба припинити цю біганину, коли збирають підписи під рішенням комітету. Є кілька законопроектів, і коли дійде черга до розгляду цих питань, ми їх всебічно розглянемо, бо нам на порожньому місці збурення не потрібні», — сказав Литвин.

 

Читайте також у рубриці "Освіта":

Табачник придумав як законно знищити Києво-Могилянську академію

Табачник позбавляє молодих українців шансів здобути вищу освіту

Состав украино-российской комиссии Табачника по переписыванию истории засекречен