Основна "спека" вже позаду. Лишилося пару хвостів і один магістр

Бакалавр мій захистився вчора. Молодчинка, якби середній бал був повище і не розгубився на питаннях то було б "5". Принаймі половина комісії поставила п"ятірки, але на фоні двох відмінників вирішили в сумі таки чотири поставити. Гарний хлопчина, побільше б таких студентів.

У вівторок захищатиметься магістр, там все складніше, робота робилася/писалася за останній місяць, я її ще навіть не бачила в загальному вигляді....Теж далеко не дурний хлопець, бакалаврська робота у нього була одна з кращих, але робота не по спеціальності надто розслабляє в плані навчання. Він мені дістався у спадок від наукового керівника, все що я можу в міру своїх знань і можливостей зробити для нього я зробила, тепер все від нього самого залежить.

Хвости у мене цього року ну дуже "веселі". Дві штуки всього, але обидва як на підбір. Одного, наглючого до чортиків, я вочевидь вдало послала, бо ще досі не об"являвся. А оскільки у мене за півтора тижні починається відпустка то скорше за все вже й не з"явиться. Чому я страшенно рада, хай з лектором розбирається...Другий якийсь ненорамальний, їй Богу...я всяке бачила, але щоб 20-річний бугай сльози лив як дівча на захисті лаб, то вже занадто...Ну якщо воно настільки не дається тобі, то нашо мучити себе і викладачів?

Чим далі, тим більше подобається новий директор. Можливо він і не має тої глибини наукових знань як Олександра Миколаївна, але лабораторія при ньому стала набагато впорядкованішою і я би сказала навіть більш робочою...А ще завдяки йому схоже вдастся таки реалізувати практичне застосування для моєї дисертації)

На літо планую перебиратися частково на дачу. І бандіткам там буде веселіше, і мені якось зовсім не хочеться смажитись в бетонній коробці в пісках Троєщини. Тим більше що добиратися звідти не набагато далі ніж з мого "краю землі" Зараз тіки в роздумах чий GPRS-інтернет краще взяти, Київстар чи МТС. Якщо хтось користується, підкажіть.

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

/В. Сосюра/

Хожу і посміхаюсь - гарячому сонечку, блискучим калюжам і теплому небу...мабуть весну я таки люблю найбільше, вона сама динамічна пора року...

Вдома на підвіконні вже підростає ціла колонія всіляких корисних і декоративних рослин, так цікаво спостерігати за ними...ніби вчора ще нічого не було, а сьогодні вже така собі міцненька рослинка пнеться вгору і пускає листочки...

Сьогодні в маршрутці їхав дядько років 50 з величезним букетом троянд і всю дорогу уважно читав книжку під назвою "Семейная жизнь: как не ошибиться в выборе"...

При транспортуванні з магазину трохи прим"ялися три яйця - тер шукаю рецепт, куди їх запхати...в процесі пошуку рецептів надибала в одній з книжок шикарний розділ "Блюда из дикорастущих растений" з перлами на кшалт "Запеканка из пестиков полевого хвоща". Рік видання книги - 1989, за кілька років вона напевне для багатьох стала актуальною...

Потроху оговтуюсь після бурхливого початку місяця...про минулі свята нагадують лише новорічні декорації і купа цукерок...

Попереду два тижні канікул, можна спокійно зайнятися дисертацією, тіки натхнення покищо десь блукає, тому граюся графіками і вивіряю список літератури. Всі потрібні мені НДІ досі гуляють, тож зразки і дослідження знов відкладаються, принаймі на наступний тиждень...

Двієшники цього року попалися класичні - навіть і не чухаються, особливо іноземці. Власне то їх проблеми, самі ж потім мене розшукуватимуть. Вчора прийшло двоє з майже десятка. Одна дівчинка нормально захистилась, в принципі вона більше нехлюйка, аніж двієшниця - повна сирота, тому наглянути нікому от і балансує постійно на грані вильоту. Але голова світла, тому таки тримається, причому якщо захоче, то знає на рівні твердої четвірки. А другий "красень" спочатку хотів надурити підробним квитком (хоч би вже підробляти навчились нормально)) ), а потім години півтори просидів так нічого і не висидівши...

Прогавила концерт Пікардійської терції ((( Квитки тільки по 250 грн - жаба більша за бажання їх послухати вживу( 

На диво поки що не тягне в Карпати. Може тому що щойно наподорожувалася, може погода так впливає...

 

...когда опустишь руки

И нет ни слов, ни музыки, не сил

/А. Макаревич/

Когда ничего не хочется. Хочется только заснуть и проснуться уже завтра и чтобы все уже это было в прошлом.

P.S. Ничего страшного, просто гормоны шалят...

Летим з нізвідки у нікУди

В потоці із подій і відчуттів лиця

І бачимо ці всі етюди

За задумом Великого Творця.

 

Щось мимо йде, щось відіб’ється

В картині нашого буття.

У пазл великий все складеться

Колись... А може, вже, бо йде життя…

 

Підказки не приймаються з гальорок,

Тренуючи нейрони, це щоб ми

Не впали у безумства темний морок

І завжди залишалися людьми.

Бюрократія, бюрократія і ще раз бюрократія...Так вийшло що я оформлена в КПІ на дві посади постійно і ще за рік буває пару штук договірних. Не говорячи про те що це три різні відділи кадрів, мені кожен раз треба оббігати заново всі інструктажі...Зараз ще гряде закінчення аспірантури і оформлення в штат, черговий раз мотатиму кола по кабінетах...

Вбиває фраза "Ти ще молода, можеш постояти/пройти пішки" Ніби молодість у наш час є запорукою 100% здоров"я і невичерпної енергії...Сьогодні вранці в маршрутці взагалі вбила ситуація - я поступилася місцем матері з маленькою дитиною, але на місце одразу плюхнулась тітка вагою в центнер зі словами "Вона молода, може і постояти"...

Вже давно зрозуміло що з іноземців до нас вчитися приїзджають ті у кого нема ані мізків ані грошей вчитися в європейських вузах. Але якщо в"єтнамці, китайці і частина арабів ще принаймі намагаються зробити вигляд що вони вчаться то турки тупо забивають на навчання і сидять по 3-4 роки на одному курсі. Нам то не жаль, кожен їх виліт піднімає їм же вартість навчання, але буває цікаво дізнатися що виявляється у тебе є 6 студентів яких ніхто в очі не бачив. А один араб взагалі прийшов до мене з філософським запитанням "Я не хочу робити лабораторні, що мені робити?" і був дуже здивований дізнавшись що інші його колеги таки ходять на лабораторні і роблять їх...

Прийшла пора звітів і захистів - і мені самій звітувати через тиждень і є можливість послухати як відбуваються захисти і звіти у інших...трохи розстроєна тим що пропустила один з захистів по суміжній тематиці, дату захисту стільки разів переносили, що про неї більшість з тих хто там був дізналися абсолютно випадково, а мені не поталанило...Наступну дисертантку вже персонально попросила мені подзвонити чи написати коли буде точно відома дата захисту...

Є у мене два колеги, не викладачі, технічний персонал. Обидва плюс-мінус одного віку, інженери, майстри на всі руки.

Перший приписаний до мене як учбовий майстер, тобто в його обов"язки входить забезпечувати технічну сторону лабораторних. На словах - сама люб"язність "Щоб я вас з паяльником не бачив! Якщо що - я завжди до ваших послуг! Це не жіноча справа!" По факту - я його прошу зробити один стенд вже з початку семестру. Про те що він буде потрібен говорила ще на початку навчального року. Каюся, не нагадала перед семестром, але вже середина березня, а віз і нині там. Якщо щось трапляється по ходу - його найчастіше або немає на місці, або він зайнятий, або він не хоче розбиратися з цим обладнанням бо воно "не його", хоча в цій лабораторії він вже років 30 працює. Попросити викрутку чи ще щось з інструменту - ледь не під розписку.

Тоді як другий колега нічого про гендерні невідповідності не розказує проте завжди допомагає. З яким би проханням чи проблемою я не звернулася. Якщо треба - зніме блок живлення чи мультиметер зі своїх запасів і поставить мені. І сам знає мій розклад і завжди намагається бути на місці щоб я сама не мусила запускати обладнання. Хоча це не його обов"язок. І виходить так що поруч з ним я таки поводжуся як жінка і не лізу в чоловічі справи. А від першого окрім балачок - толку майже ніякого.

От сьогодні, прийшла, питаю чи не знайдеться ключа нестандартного розміру - перший видає тираду про те що "Це не жіноча справа шукати ключі, у чоловіка повинен бути свій набір", другий просто приносить ключ який я просила, ще й два сусідні номери "про всяк випадок" :)
І що саме характерне - перший давно розведений, а другий 30 років одружений ще й четверо дітей виховує...

Загадкову душу студента мені мабуть не дано осягнути. Не зважаючи на те що сама колись була студенткою...
Оскільки кількість груп у яких я веду заняття з кожним роком зростає, я методами намагаюся простимулювати студентів не затягувати здачу лабораторних на останній момент. Бо інакше перед сесією буде дурдом: 4 роботи х 15 студентів в групі х 8 груп = 480 робіт. Певними "пряниками" зменшити цю цифру на третину до початку другої атестації вдається. Щоправда в основному за рахунок тих людей які б і так не відкладали на останній момент, тому пряники абсолютно заслужені.

Але основна маса воліє жити за старим принципом "від сесії до сесії" і прокидається тільки в грудні чи травні. І "раптом" дізнається що виявляється до закінчення роздачі пряників лишається один день. І починає масовану психологічну атаку на викладача. З останніх перлів:

 - А коли закінчуються бонуси?
 - Сьогодні останній день
 - А я не знав, що вони є, можна мені ще в понеділок
 - Я попереджала про бонуси і терміни коли вони діють на початку семестру, ось ваш підпис на правилах про те що ви з ними ознайомились
 - Так не чесно, вони всі здавали з бонусами, а мені ви не даєте.

 - А чому ви дозволяєте захищатись тим у кого вже по три роботи здано?
 - А чому я маю їм забороняти?
 - Ну вони все поздають з бонусами, а ми не встигнемо. Давайте ви скажете що першими повинні захищатись ті у кого нічого не здано
 - Тобто я маю сумлінних студентів які вчасно потурбувались про те щоб захистити роботи покарати за їх сумлінність?
 - Вони і так заучки і на гарні бали поздають.

І останній "красень" який мене просто вбив наповал
 - Можна захистити роботу?
 - Ви ж зараз виконуєте роботу, закінчите - тоді можете захищатись
 - А мій колега сам роботу виконає.
 - Ну тоді я одному йому і виконання зарахую
 - Він не проти сам зробити
 - Зате я проти, вибирайте чи ви захищаєте роботу чи виконуєте.
Пішов таки виконувать.
У мій час такого "розумника" власні б одногрупники заклювали, хоча цей теж особливою любов"ю явно не користується. Цікавий такий хлопець, дуже не-кпішний. Вічно в костюмчику і з метеликом. Не дурний, але амбіцій явно більше ніж розуму.
 

Відгук на роботу відмінника написати набагато простіше аніж на роботу трієшника. А ще складніше написати щось середнє...

Мою дачну ідилію суттєво порушив приїзд бабусі. З одного боку вона вже нарешті навчилася не надто лізти во мій спосіб життя і особливо режим дня і харчування, тож у побутовому плані проблем ттт немає.  Але мене просто доводить до сказу її пристрасть до російських серіалів...Ну от поясніть мені, що бабусі в них находять???? Маячня-маячнею, всілякі "Няні", "Татові дочки" і т.д. ще ладно, там хоч зрозуміло що воно суто для поржати знято. А тут все серйозно, такі страсті...Причому актори від серіалу до серіалу практично не змінюються, тіки ролі інші, як глядачі не плутаються - не зрозуміло... Добре що ноутбук дозволяє тікати подалі від зомбоящика, але йому також час від часу треба підзарядка, а де дід тримає 30-ти метровий подовжувач я нажаль не знаю...А в дощ не втечеш і взагалі вішатись хочеться(((

А окрім цього все чудово і різнокольорово - пробіжки ранковим лісом, прохолода озера, сонячні ванни (море цього літа не передбачене тож засмагаєм у наших широтах). Випробовую хитрий засіб для прискорення засмаги - біле вино+оливкова олія в рівних пропорціях, результат помітний вже після 2-3 використання, тож чекайте восени на "негра"))) На городі стигнуть яблука, смородина і малинка, морозилку я вже майже всю забила))

Дисертація на диво швидко просувається, що не може не радувати. Сподіваюсь збережу такі темпи і надалі)

Бандісов вже взагалі освоїлись, подружилися з приблудним котом і тепер по вечорах їх практично неможливо загнати у будинок. Особливо весело з Тімурою, щовечора граємось у гру "знайди у темряві чорну кішку"...Сьогодні вночі ця мавпа ще й вибралась через вікно і пішла у гульки, а у 4 ранку забажала повернутися і з цього приводу підняла крик, а її подружка розпереживалась почала мене будити...весело у нас тут коротше кажучи. Сьогодні приїде третя морда, взагалі цирк почнеться)))