хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «миті життя»

Миті червневі, трохи одеські і ну дуже передзахисні...

Ще три дні і я вже не зможу казати "От коли я захищусь"... Майже все готово, завтра друкую плакати, переплітаю "перший екземпляр" дисеру, і готую останні папірці на захист. Для повного щастя завтра ми працюємо за понеділок (Євро, будь воно не ладне), а в понеділок все буде зачинено...цензурні слова у мене закінчились ще вчора... Змоталася на день в Одесу на конференцію, таки я вже старію, раніше такі ескапади проходили якось легше... Конференція була на диво пізнавальна, і,...

Читати далі...

Многая знанія - многая печалі)))

Хвилин 15 розв"язувала задачку: [Приєднана картинка] Потім ще стільки ж сміялась сама з себе, бо задачка насправді на один погляд, головне забути вищу математику)))

Робоче...трохи зле...

Зі злого: - писали сьогодні на засіданні кафедри диктант про те як у нас покращилось життя заяву про відпустку за власний рахунок...отаке от у нас "покращення вже сьогодні"...Табачник таки найшов як помститись... - пішла в банк, хотіла заплатити за конференцію в Пітері. Комісія за платіж більша самого платежу...прийшлось писати дядьку в Москву і з ним домовлятись, бо переслати йому гроші поштовим переказом виходить в кілька разів дешевше... - після захистів...

Читати далі...

І що з цим можна зробити...

Є у мене родич, племінник бабусі. Типовий "невизнаний геній" - купа ідей, жодна з яких так ніколи до кінця не була доведена, при цьому працювати він "на когось" не хоче, та і брати його на роботу вже ніхто не бере, бо знають що лиши на півгодини самого - наробить такого що потім півроку розгрібати будеш... Зараз йому років 45-50...вже років 15 ніде не працює, не п"є (це мабуть єдина його чеснота), живе як бомж в напівзруйнованому батьківському будинку, без води і...

Читати далі...

З моїм єврейським щастям...

...мені щороку трапляється студент з яким на весняні захисти приходиться дороблювати диплом он-лайн в останню ніч перед здачею...причому так чудять не тільки бакалаври (це принаймні зрозуміло), а і магістри... От на зимові захисти - там де бакалаври-заочники і спеціалісти все без проблем і вчасно робиться... Може то весна так діє?

І хто так залицяється?)))

Їду я в неділю з дачі, вряди-годи сама, бо чоловік поїхав по ремонтних справах, нікого не чіпаю, одягнута типово по дачному, в старих штанях і футболці, ще й в хустинці бо голова не мита. На одній з зупинок заходить хлопець, років 19-20. Сідає поруч і починає розпитувати куди їде автобус. Пояснюю. Довго розпитує, я терпляче відповідаю, бо приводу посилати як би нема. Вичерпавши тему автобуса, пробує з другого боку: - Ты цветы с дачи везешь? - Мы на "ты" не...

Читати далі...

Поштові замальовки...

День лізингу і маркетингу розсилки автореферату. Сама суть розсилки для мене досі залишається загадковою. Точніше я розумію, навіщо розсилати автореферат по бібліотеках СНГ, вузах України та профільних НДІ - це логічно, хоча у наш час це насправді можна було б зробити кількома кліками в поштовій програмі, але то таке - бюрократія дерева не береже. Але, встрельте мене, я не розумію навіщо тарабанити на пошту примірники для членів вченої ради і платити по 2.5 за те щоб листоноша відніс їх туди...

Читати далі...

Миті травневі, передзахисні...

Вже з місяць мене не полишає відчуття нереальності того що відбувається...весь час муляє думка що щось тут не так, щось порушилось у звичному плині життя. Як завжди в моєму житті все вирішилось протягом кількох тижнів. Не знаю чи це доля чи характер, але так було завжди...я тягну-тягну, а потім за місяць роблю те на що у інших пішло 2-3... Нє, насправді все абсолютно реально - на столі лежить свіженький, щойно з типографії Атестаційний вісник з повідомленням про мій захист, поруч стос...

Читати далі...

Une semaine

Une semaine qui a passe comme un jour, comme une reve...Une semaine parmi des amis, parmi ceux qui depuis 15 ans sont vraiment une partie de ma famille...Malgre la fatigue et les nuits blanches je regrette vraiment que c`etait si court...Heureusement qu`on peut etre sur qu`on se verra encore et encore, ici ou la-bas, peu importe...et on manquera toujours du temps car il y aura toujours tant de chose a raconter et a faire decouvrir...

Сходинка друга...або неможливе - можливо

Я таки це зробила! За 22 дні я пройшла всю бюрократичну машину і навіть встигла подати об"яву в Атестаційний вісник до 20 числа, тобто за 960 грн, а не за 1450...Попереджуючи деякі коментарі - це були єдині гроші які я заплатила і це абсолютно офіційний платіж. Навіть не знаю що мені допомогло - чи то мій імідж "дитина-дитиною", чи деякі фамілії в моїх папірцях, чи то просто зірки добре встали і мені поталанило...хоча звісно нерви потріпали добряче - є у наших бюрократів така...

Читати далі...