Заповідний південь - Херсон
Заповідний південь - Арабатська стрілка та Бірючий острів

В Асканії-Новій протягом туру з "Унікальною Україною", ми теж побували двічі. У перший день ми мали екскурсію по зоопарку та дендропарку, у останній - нас возили в степ на машинах. Тобто, у склад заповідника Асканія, окрім самого заповідного степу зі стадами тварин, входить ще чимала територія дендропарку та вольєри з тваринами та птахами.
Дендропарк був закладений ще засновником Асканії Фрідріхом Фальц-Фейном на цих посушливих землях у далекому 1898 році. Він розробив унікальну систему поливу, яка з незначними змінами працює і досі, хіба що замість водонапірних башень використовуються насоси, що качають воду з артезіанських свердловин; зібрав неймовірну колекцію рослин, які є зовсім нетиповими для степової зони. Зараз відбудовують житло великого німця, що зберіг для України і Європи частинку первозданного степу, у дворі встановили йому пам"ятник.
Основу зоопарку складають представники копитних тварин з різних континентів нашої планети. Тут і українські буйволи, і індійські гаяли, і американські бізони, і африканські антилопи, європейські косулі, а також коні Прежевальського, зебри, лами, поні, кози, верблюди і олені... Назви всіх тварин я зараз вже і не згадаю.
Багато тут і птахів. Особливо вразили павліни, які тут ходять просто по доріжках серед туристів, хизуються перед сірими непоказними самками...
Багато різних водоплавних різновидів гусей, качок, лебедів, є журавлі та фламінго. Для птахів тут зроблено кілька штучних озер.
Місцеві кажуть, що зараз багато з пернатих вже лінуються літати далеко на південь і лишаються зимувати у заповіднику.  У вольєрах кілька різновидів курей, цесарок та фазанів. До чого ж  ці фазани різні за окрасою!.. Є клітка з папугами... Тут не менш гамірно, ніж у Верховній Раді, і культура на тому ж рівні...
В окремих клітках знаходяться великі пернаті хижаки: орли, орлани, грифи.
Але найцікавішою була подорож на мікроавтобусі у сам степ... Мушу зазначити, степ я уявляв зовсім не так.  Тут не було ні трави в пояс, ні хвиль квітучого ковилу... Навіть не зустріли жодного ховраха. Дорога проходила через велике поле з зеленою травою, що ледь сягала кісточок на нозі...
По дорозі нам зустрівся скіфський тюльпан та валер"яна. Взагалі тут кілька тисяч представників степової рослинності, багато, на жаль, вже занесені до Червоної книги.
Спочатку ми проїхали великі корівники, де зимують теплолюбні представники африканських саван. Першими нас зустріли віслюки та зебри...
Віслюки дозволили себе гладити і з задоволенням ласували хлібом, зебри мирно паслися метрів за 50 від дороги, не тікали, але і ближче не підходили... Як виявилося, якась частина заповідника розділена на великі сектори  сіткою-рабіцею. Це дозволяє працівникам контролювати випас тварин, їх народжуваність і кількість на одиницю площі. Справа в тому, що у заповіднику практично нема природніх ворогів у великих представників травоїдних, тому кількість тварин на одиницю площі тут відбувається шляхом контролю за народжуваністю. Часто самки та самці живуть у різних секторах, це також робиться і для збереження породи, бо спарювання між найближчими родичами призводить до виродження виду. Іноді проводиться єгерський відстріл чи продаж певної кількості тварин іншим заповідникам чи зоопаркам. Машини часто зупинялися, коли ми під'їжджали до якогось стада. Спостерігати таку кількість тварин навіть через крупнозернисту сітку дуже цікаво. Бізонів
і коней Прежевальського,
так само як і зебр, ми бачили практично поряд.
Стадо гаялів, европейських косуль та антилоп Гну виднілися десь метрів за 500-700.

Благо 10-ти кратний зум фотоапарата дозволяв зробити досить пристойні знімки. Але навіть при такому наближенні нам не вдалося побачити сайгаків.  За словами екскурсовода вони пішли на дальні кордони. Закінчилася екскурсія у дендропарку. По дорозі на галявині я помітив ще один вид тюльпанів, тож прийшлося повертатися кількасот метрів і, каюсь, пройтись по газону, щоб сфотографувати галявину з дикорослими тюльпанами...

Основні фото тут

Обідали ми в кафе "Уют", що хоч і знаходиться трохи далі від входу до заповідника, але там готують на багато смачніше. Взагалі-то, готелю-кафе "Канна" (назва на честь однієї з найкорисніших антилоп) я дуже вдячний за дуже інформативний сайт, але в самому кафе панує атмосфера забігайлівки і, знову ж таки, не варять каву і подають гидкий чай... Якби не подорож з "Унікальною Україною", то були наміри зупинитися тут, тоді б  оцінили і номери готелю...
Після обіду ми накупили сувенірів...
і з новими враженнями поїхали в Херсон...
Взагалі, всі запрошували приїздити до них ще і восени, коли тварини вже не будуть линяти, у них з"явиться молодняк, на озера прилетять дикі качки, гусі та лебеді, а дендропарк заграє новими строкатими кольорами...
Що ж, може бути... Мене таки не полишає надія побачити саме той, козацький, гоголівський, степ...

P.S. А пісенька Петра Наліча і тут в тему

P.P.S. Читаємо тут слухаємо серце і думаємо про добро http://blog.i.ua/user/347293/723747/

«Для Віктора Януковича з наближенням мисливського сезону готують безпечну зону для полювання в Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському господарстві.Щоб максимально унебезпечити президента від ризиків, пов’язаних з полюванням, для Віктора Федоровича ізолюється великий шматок лісу між селами Авдієва Нива, Ритні, Рихти. Це квадрат майже чотири на чотири кілометри, більше тисячі га лісу.

 Колись територія Дніпровсько-тетерівського господарства – понад 30 тисяч га – мала статус заповідної і вхід туди простим смертним був заборонений. Та в період свого першого прем’єрства Віктор Федорович облюбував ці місця для полювання і постарався, щоб цей статус було ліквідовано. Однак закритість території залишалася. Керівництво господарства пояснювало це підпорядкуванням Кабінету міністрів та особливим режимом відвідування через наявність державних резиденцій «Острів» та «Акація».

Потім ці резиденції були приватизовані фірмою «Дім лісника». Як відомо, вона близька до бізнесу родини Віктора Януковича. При цьому пропускний режим на території господарства зберігся. Цю абсолютно незаконну закритість території автору цікаво пояснював директор господарства Микола Гордійчук. Він розповідав, що в ліс нікого не пускають, бо їх господарство знаходиться за крок від отримання статусу заповідника.

Однак, коли президент Віктор Ющенко підписав указ про внесення господарства до переліку заповідних територій шляхом перетворення на Національний парк, залежне від Януковича керівництво Дніпровсько-тетерівського господарства почало блокувати виконання цього рішення. Мовляв, не можна тут робити Національний парк, бо територія господарства жахливо радіоактивно забруднена. Розсмішили!!! Адже якщо це правда, то охорону екс-прем’єра та нинішнього президента Януковича потрібно судити, адже вона неодноразово допускала тривале перебування високопосадовця на небезпечній для життя території.

Одним словом з заповідним статусом нічого не вийшло. А керівник Господарства Микола Гордійчук за боротьбу з «заповідництвом» отримав підвищення – очолив Громадську організацію «Товариство мисливців та рибалок «Кедр». Ця структура також близька до бізнесу родини Януковича. Працівники Дніпровсько-тетерівського господарства влучно називають її «надструктурою» над їх державною організацією.

Отже у підсумку господарство, яке було заповідним, залишилось закритим, як заповідник, але змінило статус на мисливський.

Нині це мисливське господарство, більше закрите ніж в попередні роки. На в’їздах в ліс чатують охоронці, які пропускають лише за перепустками. Коли приїжджають віп-мисливці, пости з’являються і всередині господарства таким чином ізолюються ті чи інші шматки лісу. Окремі дороги час від часу перекриваються шлагбаумами. Плюс господарством завжди розїзджають «природоохоронні» патрулі, які чомусь мають нашивки приватної фірми з Донецька – «Деліт», бійці якої охороняють і відоме «Міжгір’я». Біля сіл, які знаходяться в господарстві, і які Янукович, на його превеликий жаль, ніяк не може ліквідувати, розставлені сотні плакатів, які попереджають, що в ліс ходити не можна, рибу ловити не можна, плавати на човнах не можна, гриби збирати не можна. Плакатами звичайно наших людей не дуже зупиниш. Тому патрулі час від часу ловлять людей в лісі і залякують.Але попри такі міри жителі сіл все одно не хочуть сидіти в межах відведених їм зон і просочуються у ліс. Тому, очевидно, і з’явилася думка оточити його парканом.

По-суті, всі 36 тисяч га господарства перетворилися на приватну власність одного віп-мисливця. З одним лише зауваженням. Справа в тому, що законна приватна власність на землю, це не лише права, але і обов’язки. Наприклад, якби цей ліс був приватизований насправді, то власнику довелося би платити податок на землю, а це величезні кошти зважаючи на величину лісу. А так нічого платити не треба, більше того – будь-який благоустрій фінансується Держлісом. Лише в цьому році платники податків виклали кілька мільйонів гривень на лісників і охорону, на ремонт доріг, на будівництво майже чотирьох кілометрів паркану, на сотні плакатів з забороною ходити в ліс – фактично за утримання приватного лісу Януковича».

«Lb.ua».

Депутати Львівської обласної ради розпочали роботу над створенням історико-археологічного заповідника на території Стільська Миколаївського району Львівщини.