Я тут нещодавно вирішив навести порядок. Ні, не в нашій країні і не в нашій владі, там напевно порядку й годі чекати. На робочому столі також не завадило б трохи привести все до ладу, на це потім якось викрою трохи вільного часу. А порядок я наводив на жорсткому диску свого старого комп’ютера. Виявилось там накопилося ой як багато всілякого дрібного непотрібного сміття. І серед всього цього мені трапився мультимедійний файл з минулого. Прослухавши його на моєму обличчі з’явилася трохи сентиментальна усмішка. А потім трохи смуток… Мені пригадалося моє не розділене кохання, пригадався той смуток, і навіть на мить мені здалося що те забуте почуття, до тієї дівчини, повернулося до мене знов. Хух, напевно здалося.

Дозвольте поділитися з вами цим загадковим мультимедійним файлом, разом з ним я відправляю частинку себе. Кумедно представити що десь років чотири тому я так по дитячому написав і присвятив пісню дівчині, шкода одного що вона не здогадалась що це саме для неї я співав. На той момент її серце було зайняте. А може й добре що вона не зрозуміла що то для неї, часи серенад пішли в віка… Зараз змінилася сама суть побачень, зараз з’явилася така тенденція що хлопці на побачення замість квітів беруть пиво. Просто жах. Ой я трохи відійшов від теми. Так отож на ваш критичний розгляд представляю мій дебют у якості поета та у якості виконавця. Сподіваюсь у вас не зів’януть вуха від мого співу. До речі не можу не вказати що пісня написана на музику Володимира Кафері, це мій друг

Бажаю приємно прослуховування