Напередодні другого послаблення карантину вирішив трохи підсумувати карантинне дозвілля. Майже півтора місяці карантину. А враховуючи, що вдома обмеження почалися майже на початку березня, то виходить, що майже три місяці тривала самоізоляція. Ввіжав, що буде дуже нудно. Але виявилось, що можна знайти, чим себе розважити. І не лише   (з цим то і були проблеми, бо карантин для всіх), а й пристойними відосиками і знімками. Так, були дні коли зовсім нудно і набридало усе. Однак пилові бурі і смог від пожеж урізноманітнювали звичні краєвиди.

Найважче, це інформаційний голод. Вже й забув, як робити фотозвіти. Інші фотоблогери теж не дуже активні. Тому задовольнявся більш тривалим прослуховуванням радіо (правда, на початку суворого карантину були переважно повтори програм і нагнітання паніки. Однак потім підсів на аудіокнижки, що звучали по радіо. Дуже цікаві: документальну про спогади жінок-учасниць АТО, художню про страшні казки (для дорослих), документальну про спогади жінки-учасниці УПА). Передивився всіх улюблених відеоблогерів. Навіть тих, про яких давно забув. Підсів на огляди залізниць — подивіився аж чотири(!) напрямки від Києва. Тепер їздити поїздами буде менш цікаво. Правда, коли це ще буде?

Щоб не обмежуватися споживанням чужого контенту вперше зробив мікс з танцювальних іншомовних треків. Вийшло непогано.

Шо тільки не зробиш,коли нічого робити. Наприклад, склав вірш.

А ще протягом карантину не забув . Правда, спілкування поділялось на два типи: флуд та ігнор. Не знаю, що краще.

Після першого послаблення карантинних заходів почав виходити на прогулянки. Правда, в своєму місті нема що дивитись (крім спеціальних рейсів маршруток, яких мало). Як адаптуватись до постізоляційного періоду ще не вирішив. Однозначно кататись на маршрутках і вештатись по людних місцях і магазинах не буду.