Часом мені здається, що нам випало народитися на Голгофі.

Так. Саме на ній.

Там, де сотні й сотні літ розпинали невинних, і на очах у всього світу доводили до жахливої мученицької смерті.

Чи є десь на світі ще таке місце, як Україна?

Так безмежно зрошене кров’ю своїх дітей?

Певно, десь в інших країнах такі жахливі дати і цифри тримають у пам’яті, аби здригатися час від часу, як від згадки про щось страшне, що не має повторитися ніколи.

Але наші цифри навіть і близько не тотожні тим.

І наші розп’яття.

Петро І. Від 11 до 15 тисяч батуринців знищено жорстоко, до немовлят, лише за один день. І це – лише одна маленька сторіночка спільної історії Росії та України.

Розп’яті козаки на плотах – вниз по закривавленому Дніпру.

Знищення Запорізької Січі.

Давно?

Що ж, давайте ближче. За роки радянської влади – а це 77 років, - знищено з жорстокістю мінімум 37 мільйонів українців.

Агов! 37 мільйонів! Більше, ніж радянські жертви усієї ІІ світової!

Один лиш голодомор 1932-33 років – мінус 4 мільйони людей. Які загинули в страшних фізичних і душевних муках. Спробуйте уявити себе за споживанням в їжу власних дітей. Все зрозуміло?

Розстріляне Відродження. Потоплені на баржах. Розстріляні кобзарі.

Тисячі забитих Західної України перед приходом гітлерівців. Тортури і смерть.

Якщо комусь не віриться – знайдіть у Google злочини НКВС в Україні. Волосся стає дибки – таке розум відмовляється сприймати. Львівська в’язниця № 3, що розташовувалася до війни в Золочівському замку. Сліди нелюдських катувань: виколоті очі, відрізані частини тіл, виламані руки і ноги, скалічені жіночі тіла. І ще знайдіть фото і художні зображенння до злочинів НКВС. Це не для слабкодухих.

1941 рік. Совдепівські агенти підривають плотину ДніпроГЕСу, убивши близько 100 000 людей.

Друга світова. 

Ви мапу ІІ Світової бачили колись, взагалі? По якій землі пройшла своєю страшною косою війна – спочатку в одному напрямку, потім в іншому?

Оцінка загальних втрат України, яка зробила найбільший внесок у знищення нацизму, варіюється в різних джерелах від 26 до 43,3 мільйонів осіб.

Та гаразд. Не будемо про війну.

Мирний час.

Чорнобиль.

Десятки Хиросим за рівнем радіації. Загиблі, хворі. Цілий шмат землі непридатний до проживання людини. Ніде в світі немає подібного.  Якійсь наче передвісник Апокаліпсису. 

І, нарешті, сьогодні. Тисячі загиблих, кращих із кращих. Хто затулив наше мирне життя собою. Це вже війна.

Але тисячі – це , з огляду на історію, ще так мало.

Чи будуть мільйони?

Тепер я навіть не можу відповісти «ні». Бо були прецеденти.

І, до речі.

Чи склалося б усе настільки трагічно, якби Україна ніколи, 

ніколи, 

ніколи 

не укладала жодних угод з Московією?? 

І, до речі.

Розп’ятий на Голгофі воскрес.