З 1948 р. в Ужгородському замку діє Закарпатський краєзнавчий музей.

Тут зібрано багатий матеріал археологічних розкопок, які ведуться з другої половини 19 ст. Заснував музейну справу в цих краях та надав археологічним розкопкам науковий напрямок Тиводар Легоцький, юрист графа Шенборна.

Експозиція музею розміщена в 30 залах і налічує понад 110 тисяч експонатів, які в залежності від тематики, об'єднані в окремі відділи:відділ народного мистецтва та етнографії

відділ духовної культури й історії релігії

відділ природи

відділ історії міста і замку

Ще цікава інформація про Закарпатський краєзнавчий музей

Раніше вулиця називалась Замковою. Ужгородський замок (вул. Капітульна, № 33) - це головна визначна пам'ятка міста. Замок розташований в центрі міста на Замковій горі.Крокуючи далі вулицею Капітульною потрапляємо до величного Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору(вул. Капітульна, №11), закладка якого відбулася ще в 1640 р.

Ужгородський замок (вул. Капітульна, № 33)

Зовсім поряд під стінами величного замку знаходиться парк Підзамковий та один з перших в Україні Закарпатський музей архітектури та побуту (вул. Капітульна, № 33а)

Крокуючи далі вулицею Капітульною потрапляємо до величного Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору(вул. Капітульна, №11), закладка якого відбулася ще в 1640 р.

Багато цікавого про вул. Капітульну та світлин тут

Площа Жупанатська, КальваріяНа площі Жупанатська варто відвідати скверик, де серед альпійської флори сидять відомі закарпатські художники Ерделі і Бокшай (1993). Поряд знаходиться двоповерховий будинок в стилі ампір - колишній будинок Ужанської жупи (1809 р.), де сьогодні розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая (Жупанатська пл. №3).

Докладніше читати і дивитись про пл. Жупанатськую, Кальварію тут

пл. Корятовича, вул. ЦегольнянськаОдна з найдавніших площ міста , де щорічно збиралися ярмарки. Перша її назва - Галькова. Зараз площа наповнена численними магазинами, має ринок, автобусну станцію та залізничний вокзал. На розі вулиць Духновича, Корзо та пл. Корятовича знаходиться колишній будинок легіонерів або цукерня Пурми (вул.Духновича, №2), а навпроти аптека (вул. Духновича, №1/пл. Корятовича, №8).

Колишня чоловіча гімназія ім. Другетів в стилі італійського ренесансу, 1893-1895 рр., а нині хімічний факультет УжНУ (вул. Фединця, №53).

Докладніше читати і дивитись про пл. Корятовича, вул. Цегольнянську тут

Корзо, вул. Волошина, вул. ОльбрахтаЦе і є історичний центр міста - центральна і найбагатолюдніша вулиця Корзо (у перекладі з італійської мови "corso" означає "вулиця, де прогулюються") , де взагалі немає зелені.

вул. ВолошинаРимо-католицький храм Св. Георгія (Юрія) 1762-1766 рр. з розписами Яноша Лукача(1763) та необарочним вівтарем з картинами Л.Й.Краккера(1895) (вул. Волошина,№9).

Докладніше читати і дивитись про Корзо, вул. Волошина, вул. Ольбрахта тут

Православна набережна, Площа Шандора Петефі та пл. Кирила та Мефодія

Покровська церква (Православна набережна, №23)була зведена в 1930 р. за проектом російського священника-архітектора Б. Коломацького (1896-1980) на кошти російських емігрантів та княгині Анастасії. Це зменшена копія церкви в підмосковній Коломні.

Площа Шандора ПетефіСквер та пам'ятник Шандору Петефі (ск. Б. Ференці). Поруч будівля колишнього готелю "Чорный орел" (пл. Петефи, 20) Нині тут діє дитяча музична школа.

пл. Кирила та Мефодія Храм Христа Спасителя

Докладніше читати і дивитись про Православну набережну, Пл. Шандора Петефі та пл. Кирила та Мефодія тут

вул. Довженко, вул. Ференца Ракоці II, Народна площа

Варто прогулятись вул. Довженко, де збереглись будинки чехословацького періоду, що є зразками високого рівня архітектурної майстерності.

Докладніше читати і дивитись про вул. Довженко, вул. Ференца Ракоці II, Народну площу тут

Театральна площа (площа Євгенія Фенцика), Пішохідний міст та Набережна Незалежності

Готель "Корона",збудований в 1908 р. Сьогодні на будівлі слова "KORONА" вже немає, оскільки в його приміщеннях розташована Ужгородська філія МАУП ім. А. Волошина (пл. Фенцика,№ 5).

Будівля колишньої синагоги (1904 р.) споруджена у псевдомавританському стилі на кошти общини ортодоксальних євреїв-ашкеназів за проектом Д. Паппа та С. Ференца (пл. Фенцика, №10).

Пішохідний міст

Докладніше читати і дивитись про Театральну площу (площа Євгенія Фенцика), Пішохідний міст та Набережну Незалежності тут

Село Колодне, Тячівського р-ну, Закарпатської області засноване в 1450 р. В селі знаходиться одна з найдавніших дерев'яних церков в Європі та Закарпатті - Миколаївська церква 1470 р. з дзвіницею 18 ст.

Дивитись ще про Колодне тут

<Село Вільховиця Мукачівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване за 13 км від м. Мукачево.В селі знаходиться дерев'яна, шатрова, бойківська церква св. Великомученика Дмитра 17 ст., перевезена у Вільховицю в 1910 р. з с. Бистриця та перебудована.

Дивитись ще про Вільховицю тут

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали "Відьмина яма" і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.Жителі міста називають музей просто "село".

Експозиція ужгородського скансену налічує 12 хат, гражду, корчму, водяний млин, ступу-сукновальню, кузню, церкву, дзвіницю, каплицю, школу,а загалом - понад 14 тисяч експонатів. Відвідувачі можуть ознайомитися зі зразками житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, а на пагорбі - горян (лемків,бойків та гуцулів), а також типовою угорською та румунською архітектурою.

На сайті описана кожна хата на схемі

Покажу найцікавіші на мою думку.10 - Румунська хата із с. Середнє Водяне Рахівського району, поч. XX ст. - трикамерна з напівзакритою галереєю,зрубна техніка, чотирисхилий дах кроквяної конструкції, оздоблені вікна та двері. Перевезена в музей у 1969 р.

12 - Гуцульська гражда із с. Лазещина (присілок Стебний) Рахівського району, 18-19 ст. - зрубна техніка, трикамерне житло з прибудованими коморами та хлівами, надвірна комора і дровник, обнесена високим глухим парканом з вхідними воротами. Перевезена в музей у 1967 р.

16 - Дерев'яна церква св. Архангела Михаїла із с. Шелестово Мукачівського району, 1777 р., визнана на початку 20 ст. найвидатнішим зразком народної архітектури Закарпаття. В 1927 р. для кращого збереження була перенесена з рідного с. Шелестова до Мукачево, а в 1974 р. - до Ужгорода.

22 - Водяний млин з с. Колочава Мігірського району к. 19 - п. 20 ст. - має спільні риси з житловим будівництвом того часу, зруб з дерев'яних брусів, чотирисхилий дах покритий дранкою, два приміщення - для механізмів млина та для тимчасового мешкання млинаря. Був перевезений в музей у 1967р.

26 - Хата із с. Гукливий Воловецького району, сер. 19 ст. - тридільна з відкритою галереєю вздовж фасадної стіни, зруб з дерев'яних кругляків, дах чотирисхилий, покритий соломою. Перевезена в музей у 1967р.

7 - Хата із с. Стеблівка Хустського району, к 19 ст.

Повний опис всіх хат музею можна подивитись тут

Село Лазещина (угор. Mezohat) Рахівського р-ну, Закарпатської області розташоване вздовж річки Лазещини, біля підніжжя гір Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м) та неподалік гори Близниця (1883 м). Це останнє поселення Закарпатської області перед Яблуницьким перевалом.Село відоме з кінця 17 ст. Саме тут традиційно проводять фестиваль "Гуцульська ріпа" - свято на честь головного карпатського овочу - ріпи (інші назви - мандибурка, бараболя, бульба).

В селі на цвинтарі збереглася дерев'яна церква св. Петра і Павла, збудована 1827 р.

Між Ясінями і Лазещиною в урочищі Плитоватий стоїть ще одна дерев'яна церква, Преображення Господнього, 1780 р.

В селі розташований бугельний витяг:дорога - 350 м , траса - 450 м, перепад висоти 90 м.

Повний опис тут

Середнє Водяне - село Рахівського р-ну, Закарпатської обл. До 1948 р. село мало назву Середня Апша. Колишня назва походить від румунського слова "апе", що означає "вода" Тут збереглися дві закарпатські дерев'яні церкви, присвячені святому Миколаю.

Церква Св. Миколи ("горішня", або "верхня"), 1428 р. з перебудовами 1600 р., 1760 р. - один з найстаріших храмів у Потиссі. Церква має риси готичної архітектури.

Церква Св. Миколи ("долішня", або "нижня") побудована з масивних дубових брусів у середині 17 ст.

Повний опис тут

Вишково (угор. Visk, рум. Vascova) село в Хустському р-ні, Закарпатської обл. розташоване на лівому березі р. Тиса біля кордну з Румунією. Переважну більшість населення Вишково складають угорці, які в повсякденному житті використовують угорський час та угорську символіку. Вишково засноване в 1271 р. , а перша письмова згадка під назвою Вішк сягає 1273 р.

В історичних джерелах є інформація, що неподалік Вишково на горі Вар-Гедь (або Вар-Хедь), що означає Замкова, піднімалось укріплення, яке поряд із фортецями Хуста, Королево і Севлюша контролювало водну дорогу по Тисі, якою слідували соляні каравани з Солотвинських шахт.але замку ви вже не побачите (( Ще у другій половині 13ст. у Вишково була споруджена одна з перших в Закарпатті кам'яних церков, яка виконувала оборонні функції. Спочатку храм належав римо-католицькій громаді, а згодом прихильникам кальвінізму. Реформаторський костел св. Миколая зберігся до наших днів і є оригінальним пам'ятником архітектури.

http://travelua.com.ua/zakarpattya/xustskij/vishkovo.html

Нижня Апша (угор. Alsoapsa; рум. Apsa de Jos) село Тячівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване в нижній частині р. Апшиця (притока Тиси), від якої власне і походить його назва ( "апе", у перекладі з румунської означає "вода"). За радянських часів з 1948 р. і до 2003 р.село носило назву Діброва (поряд знаходиться г. Думбрава).Якраз серед таких "будівельних потвор" стоїть одна з найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття - двозрубна Миколаївська церква (1604 р, п. п. 18 ст.).

Ще про Нижню Апшу дивитись тут