Итоги по циклу заметок "На Цейлон за чаем". Может пригодится "кто собрался")))

Деньги следует менять в аэропорту, но обязательно пересчитывать, ушлые клерки могут надуть. Выгоднее курса чем там не найдете нигде. Обменников на каждом углу на Ланке нет. Обменять деньги можно или в отелях или в банках городов. Расчет только в рупиях. Доллары можно давать на чай. Универсальная сумма на чай - 1 доллар (110 рупий) или 100 рупий.  Дьюти-Фри в аэропорту дорогое, в Коломбо дешевле. Аэропортовые чайные бутики тоже подороже. Если вы не планируете много однодневных экскурсий с местными гидами, и покупать будете только сувениры, чай да мелочи (жвачку-водичку) то 400-500 у.е на двоих вам хватит на пару недель.

На Ланке цены на товары в пристойных магазинах практически такие же как и на украине. Особой выгоды в покупке одежды в фирменных бутиках марок "шьющихся" на Ланке нет. За такие же практически цены можно купить куртку Сolumbia или джинсы Levis и у нас. (Правда если вы из Москвы то вам стоит туда заглянуть, по сравнению с Москвой цены ниже). Из торговых центров мне больше всего понравился ODEL (ODEL TAY #5 Alexandra Road, Сolombo 7) умеренные цены на качественные и необычные (местные) разнообразные товары. Сувениры дешевле всего здесь. Крупнейший торговый центр (типа киевского универмага украина) Коломбо Majestic-City (Majestic City Galle Road, Colombo 4) представляет собой Троещенский рынок оформленный в бутиках, мне абсолютно не понравился.

В местах общепита, единственное место где один раз питался помимо ресторанов отелей, это сеть фаст-фудов на подобии Макдональдс  - KFC (я был в частности - Majestic City, Galle Road, Colombo 4). Цены в нем выше чем в наших Макдональдсах (картошка там деликатес))) а вкус хуже ((( зато есть кондиционеры и опрятный вид))). Ввиду нехватки времени поиск заведений общественного питания был невозможен, а поискать придется, понятие о санитарии на Ланке отличаются от наших.  Вообще судя по прайсам  кафе на туристических побережьях ужин на двоих (морепродукты в основном) обойдется в 25 у.е.

Транспорт дешевый. В автобусах и моторикшах смешная цена за проезд. Автомобильное такси подороже но также дешево в сравнении с Киевом. Вообще на Ланке людской труд стоит очень дешево. Катаясь на "индивидуальном" транспорте вы наверное платите только за бензин и амортизацию, что там остается "за работу" мне вообще не понятно.Цены на бензин такие же как и в украине. Арендовать что-то (садится за руль) не рекомендуется категорически. Трафик на улицах приводит в суппорт любого нашего водителя. У них помимо узких улиц да обилия мототехники, и руль правый и правила дорожного движения свои, которые нигде не описаны, знаков также нет, ориентироваться за городом тяжело даже с картой.

Доступ к  общественным и туристическим объектам в основном платный, при чем для иноземцев цена не слишком то и маленькая. Зато свободное пользование фотокамерами. Видео частенько платное.

Мои входные билеты и прочая "макулатура" с Ланки )))

Чай лучше всего покупать в специализированных магазинах. Там и цена нормальная и выбор хороший. Одну из партий чая я покупал в магазине сети Mlesna (в частности, где я покупал - Mlesna Tea Fortess, Kandy - доступна дегустация). Там мне понравилось больше всего.

Чек на чай.


Очень вкусные фруктовые чаи, которые сравнить с тем сиропом в чайном порошке, что у нас продают под фруктовым чаем - кощунственно.  В обычных "цивилизованных" продуктовых супермаркетах чай дешевле, но выбор меньше. Вывоз чая из страны разрешен в количестве 6 кг., но как я заметил таможня на это внимание не обращает.

Население Ланки и не курит и не пьет (по нашим меркам). Очень тяжко на Ланке с сигаретами. Выбор практически отсутствует, а цены космические. Пачка местного Dunhill - 28 грн. С алкоголем ситуация веселее, но тоже не те масштабы что у нас. Распространенность меньше, цены выше, выбор небольшой. Раз в месяц в сутки полнолуния продажа и отпуск алкоголя запрещен везде, и в магазинах и отелях, праздник какой-то у ланкийцев.

Говорят отели и экскурсии лучше покупать уже на Ланке. Дешевле. Ввиду того что больше половины местного населения знает английский договариваться тоже просто (если конечно сам знаешь английский). Но как показывает практика далеко не всегда можно получить качество. Лично я видел пару случаев когда местные гиды предлагали экскурсии после которых нашим  хотелось набить морду гиду))), а внешне опрятный отель оказывается с тараканами падающими ночью на лоб. Как по мне все же лучше все купить в Киеве, и отель и экскурсии, ведь отдых это приехать и не о чем не думать, да и турфирмы Киева подбирают себе проверенных "качественных" партнеров на Ланке.  Думаю если лететь через пол-мира на отдых, то уж 100-200 у.е экономить не стоит. Впрочем я люблю all-inclusive во всем, что бы только выбор правильного ракурса фото при фотосъемке беспокоил на отдыхе))) Кстати, последних, на три фотоаппарата, было снято больше 2.500 кадров.


"Запчасти" к туру, от турфирмы)))

Тур был предоставлен компанией Metropol Travel Group за что ей и спасибо. Все понравилось и хочется еще)))

<Згадаю ще раз про Середнє. Вже писав про те що в Середньому не тільки замок тамплієрів, але і колись потужний він завод Ліанка. Клімат та вдале розташування стали благоприємними факторами для вирощення винограду в цій місцевості. Середнянські вина експортувались в різні країни Європи починаючи з 17 ст., а російський цар Петро I, спробувавши в 1711 р. місцевого вина, наказав купити частину виноградників.

В тому році ми на нього не потрапили, але вирішили цього року пив правити цей пробіл. Звісно як завжди ми запізнились до закриття, поки прогулялись по чеському кварталі в Хусті, поки доїхали вже було 17:30, завод працює до 17:00. Спіймали екскурсовода майже вже на виході, який вже закривав приміщення. Коротше кажучи я її вломив, щоб вони затримались і провели екскурсію з дегустацією. Дегустація з екскурсією коштувала 42 грн. з чоловіка (це як за святкові дні). Мені як водію теж впаяли дегустацію, бо за 18 грн. (це ціна за просто екскурсію в святкові дні) вона сказала працювати не буде, коротше скачала лишні бабки, але дивлячись на ситуацію, права звісно не качав)) Мені навіть наливали всі вина )))

ЮНЕСКО включило середнянські підвали до своїх списків, що свідчить про їх унікальність. На цьому вся унікальність і закінчується. Завод навіть не може продовжити ліцензії на продаж деяких сортів вина, продають тільки у себе в магазині наливом. Та і інші «пляшкові» віна ви зможете купити тільки в Середньому, його навіть не знайти в Закарпатті. Доход на який розраховує завод як з’ясувалося це звісно екскурсії, дивно насправді, вин завод який живе за рахунок туристів, а не вина.

Була гарна екскурсія і не менш смачна дегустація. Завжди коли їжджу по він заводам жалкую про те що всі п’ють а я ні (( В дегустації приймало участь 7 сортів вина «Спокусниця», «Гроно Закарпаття», «Іршавське», «Ізабела» два види, «Біле столове», «Столове» рожеве. Як можна здогадатися що віно «Спокусниця» відноситься до елітних вин заводу. Список він може бути різним, подають на дегустацію віна яки є, а не всім один і той самий набір. Наприклад колись подавали «Каберне», «Троянда», «Середнянський замок»

За межами вже заводу є магазин який знаходиться в адміністративному корпусі. Так як ми запізнилися, а потім ще побули на дегустації, звісно що продавщиця вже пішла додому. На телефоні дзвінки екскурсовода не відповідала, але ми не хотіли так здаватися, нам розповіли де вона живе, це було не далеко від заводу, ну ми і пішли. І знову треба було вмовляти, як що чесно то з великим напруженням вдалося все ж її умовити. Як вже писав таки сорти як «Спокусниця» та «Каберне» просто в налитих півтора літрових пляшках без етикеток. Спокусниця 100 грн. літер, Каберне 50 грн. літер. Таки віна як «Іршавське», «Ізабела», «Столове» можна придбати у стекля них пляшках від 20 до 27 грн.

Ось таке вийшло знайомство з Ліанкою підвали якого внесені до реєстру ЮНЕСКО, та завод який залишився на доісторичному рівні і нічого не роблять для того щоб хоча б туристи змогли залишати як можна більше грошів, як що не в змозі робити вино.

Ще про Середнє і він завод Ліанку дивитись тут

Проміжний фініш малого кубку Львівщини зі спортивного туризму “Перехід-2011” пройшов поблизу “Родинного гнізда” – чудової приватної садиби Романа Попадинця в Жданівці. Дванадцять команд-учасниць змагань з усіх сил намагалися якнайшвидше перетнути фінішну пряму, щоб відпочити після дуже важкого переходу. Настільки важкого, що тільки сім із дванадцяти команд дійшли до місця призначення й тільки чотири із семи вирушили далі.

Річ у тому, як наголосив головний суддя змагань, інструктор-методист з оздоровчого туризму Львівського обласного управління фізичного виховання та спорту Юрій Дьячек, що мало просто дійти до проміжного фінішу, треба вкластися у визначений час. А вчасно пройти маршрутом зі старою картою в руках, на якій позначені стежки, деякі із яких уже завалені деревами, ох, як важко.

Тим не менше, саме труднощі роблять маршрути цікавими, а завдяки втомі відчувається справжня насолода від відпочинку. Особливо ж такого, як у “Родинному гнізді”. 

Тут на спортсменів чекали чани з нагрітою джерельною водою, в яких можна було попаритися, потім охолодитися в чудовому ставку й розслабитися у фешенебельних номерах, кожен із яких збудований з іншої породи дерева – сосни, ялини, дуба, бука, ясена, модрини та черешні. Туристам розповідали про це, та безпосередні враження перевершили найсміливіші уявлення.

А часу помріяти в них було вдосталь. Стартували команди в селі Корчин поблизу водоспаду, звідти рушили на Ямельницю, потім на Східницю, Підбуж, щоб дійти до проміжного фінішу в Жданівці. Першою судді побачили команду з оригінальною назвою “Тапочки”. Захекані хлопці та дівчата розповідали, що цей маршрут є одним із найскладніших, а тому можна хіба поспівчувати командам з Києва та інших областей, які не звикли до таких подорожей.

 Власник приватної садиби Роман Попадинець є прихильником здорового способу життя, а тому й не дивно, що він став одним із спонсорів змагань. Іншими спонсорами виступили Дрогобицька районна (Юрій Кулинич) та Трускавецька міська (Юрій Гарбузинський) організації партії “Удар” Віталія Кличка. Вони постаралися, щоб у кожного із учасників залишилася добра згадка про проміжний фініш у Жданівці. Команди, які посіли призові місця, нагородили кубками та цінними подарунками. 

Та задоволеними залишились усі, адже враження про відпочинок у “Родинному гнізді” – просто незабутні.

Знайти "Родинне гніздо" можна на Дрогобиччині у селі Жданівка,

 а телефон для довідок: +380 967 672 12 11

Іза (угор. Iza) село в Хустському р-ні, Закарпатської області за 5 км від районного центру м. Хуст. Назва населеного пункту пов'язана з ім'ям першого поселенця Ізая.

Ізу вважають столицею лозоплетіння на Закарпатті. Зародився цей промисел в кінці 19 ст. Проїжджаючи центральною вулицею села майже біля кожної хати можна побачити справжні витвори мистецтва із лози:столи, стільці, крісла-гойдалки, етажерки, тумбочки, вази, шкатулки, кошики, обплетені бутлі, різні сувеніри, тощо . Не дивлячись на, скажемо відверто, недешеве мистецтво торгівля тут завжди йде жваво, особливо влітку.

Ще про Іза дивитись тут

Волшебный майский поход выбил из колеи на пять дней.
Только небо, горы, море и лес,
я, любимый и два хороших друга.
Где то смотрят новости, пишут блоги, ссорятся, мирятся, работают,
а мы идем и идем...
иногда без слов,
потому что в такой божественной красоте каждый звук - грех
палатка, спальник, костер, казан, вода из источника -
это все наши удобства...
неудобство только одно -
слишком быстро летит время.

Райгородок - село Бердичівського району, Житомирської області розташоване на Придніпровській височині..Райгородок відомий також як колишнє єврейське містечко. В центрі села знаходиться старий парк, в якому збереглась вілла побудована Мечиславом Людвіком Мазаракі гербу Невлін

Марія Мазаракі(1880-1966), остання власниця садиби, розповіла, що всередині будинок був оздоблений деревом різних відтінків, паркет та настінні розписи виконали варшавські майстри, їдальню прикрашали рідкісні зразки старої порцеляни та меблі в "ґданському" стилі. Два салони в будинку також мали розкішне наповнення - перший мав меблі, вкриті темно-зеленим шовком, одну шафу оздоблену перлами, а іншу - бронзою, а другий прикрашали меблі, вкриті сіро-блакитним шовком із золотими візерунками. У господарів вілли була також велика колекція картин, різноманітні вази, статуї тощо.

***********

Дивитись про Райгородок тут

***********  

Краснопіль - невелике село в Чуднівському р-ні Житомирської області розташоване за 30 км від районного центру.

За переказами, Ґіжицький побудував костел, щоб вилікувати свою паралізовану дружину. Йому нібито наснилося кілька разів, що його дружина одужала після того як він помістив в новозбудованому храмі чудотворний образ. Розповідають, що чудо дійсно сталося і дружина Бартоломея Ґіжицького одужала, а копію чудотворного образу Матері Божої Ченстоховської храму подарував місцевий шляхтич.

***********

Дивитись про Краснопіль тут

***********  

Чинадійово(угор. Beregszentmiklos) - селище міського типу в Мукачівському р-ні Закарпатської області розташоване в долині р. Латориця. В 1450 р. Перені розпочинають тут будівництво фортеці для захисту перевалу "Руські ворота". Завершував будівництво вже граф Михайло Телегді , який купив Чинадійовську домінію в 1574 р. за 22 000 форинтів. В середині 17 ст. власниками замку стала родина Лоньої.

З 1728 р. і майже на два соліття домінія, а разом з нею і село Сент-Міклош переходить у володіння до графа Шенборна. В 19 ст. Чинадійово стає одним з найбільших поселень краю.

 

Чинадійовський замок є місцем, де знаходять своє кохання. Так художник Йосиф Бартош познайомився тут зі своєю дружиною Тетяною, а в 17 ст. в стінах замку спалахнуло велике кохання між княжною Ілоною Зріні та лідером визвольного руху угорців проти австрійського панування графом Імре Текелі.

 

Ще багато цікавої інформації та багато фото