хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «українська література»

Українська книгозбірня ч.16

"Чого вона ховається від мене? Невже я її надкушу, коли дивлюся? Чи важкий мій погляд, як камінь, чи холодний, як лід? Чого вона криється? Правда, її закон, її звичаї - все те жидівське... Якже переступити гарячій жіночій голові через той поріг закону, як порвати ті пута звичаїв, що немилостива доля зв'язала весь народ жидівський, одірвавши від родини в одну кучку своїх людей?...".І я замислився над долею їх..."Бідний, жалкий народе! Вся твоя слава - гроші, все твоє життя...

Читати далі...

Українська книгозбірна ч. 15

— Яка заманлива перспектива! — зіронізував Бєльовський. — Добрий кожух, тільки не на нас шитий. А тому нам залишається боротьба з вами — вона принаймні засвідчить про наше національне існування. — Ви хочете перемінити те, що створив Бог, — заярювався Погодін. — Схаменіться: якби сталося таке, що Польща, а чого доброго, Малоросія, стали незалежними державами, тоді б розпалася Росія. Хіба це можливе? — У Бога всього много! — І десять мільйонів переможе сімдесят? — дивувався...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.14

— А хіба ж ти, — озвавсь батько Пугач, — не казав нам, окаянний, як підмовляв нас у городи: «Ходімо, батьки, зо мною, заведемо свої порядки по всій Україні?» Хіба ти не казав, що Січ буде Січчю, а запорожці будуть судити й рядити всю Гетьманщину по своїм звичаям? — Казав, — одвітує Брюховецький, — і як казав, так і зробив. Самі бачите, що запорожці тепер перші пани на Вкраїні; понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну. Нема...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.13

"Гість не знаходив нічого для себе поживного. Та, видно, не дуже й потребував. Він просто гортав «малюнки», відпочиваючи від утоми в цій затишній кімнаті — хатині відомого архітекта й будівничого, над плодами його безсонних ночей, творчих поривань, над різними здійсненими й нездійсненими задумами, відтвореними артистично на папері чи просто зафіксованими якимись химерними лініями-натяками, хапливими рисками, гієрогліфами, що нагадували собою ембріон, туманний початок чогось, що не...

Читати далі...

Українська книгозбирня ч.12

"Григорій взяв її за руку і стис. Міцно-міцно. Вона не віднімала своєї руки. — Дурна, ти дівчинко. Ти не знаєш, що то за один. За тиждень тут всі нетрі поставлять догори ногами — шукатимуть... Це великий собака. Але Бог є на небі! Є! Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість і намагався подряпати серце, якби дістав. Так довгих-довгих два роки він мене мучив. А потім спровадив до божевільні. І все за те, що я любив свою батьківщину. І я ще тоді...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч. 11

"Зійшло гаразд, потяг став на місце. По другій путі летів угору маневровий станціонний паровоз, і його машиніст, кацап, пробігаючи мимо Терещенка, почав висвистувати на паровозному свистку щось таке, що толкувалося буцім-то «ха-хол ду-рак... ха-хол ду-рак», на що Терещенко, теж свистком, відповідав гнучкою трикутньою лайкою".

Українська книгозбірня ч. 10

Хотів би цитатою Вас підтримати, але не маю, не дочитав поки. Так розвивалося то сьо, а потім зарвало мозок. Круто.. Дуже рекомендую до прочитання. Перший твір цього автора. навіть екраінізація є. Совєцька, але тре глянути. А Є.

Українсьа книгозбірня ч.9

" - Українці, отче добродію, все були, позвольте собі це сказати. - Прошу дуже. - Тільки не знали, що вони українці, І загалом не знали, хто вони такі. Тут називали себе русинами, а там малоросами, а бо й прямо православними. А я довідався, хто такий, і тепер вважаю своїм обов'язком боронити свого національного імені і освідомлювати других. - А хіба, на вашу гадку, "русин" - то щось обидливого? - Борони Боже! Я того не кажу, але слово "українець&quot...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.8

Важка, але важлива читанка про наших хлопців з "Азову" 2014 року. Дуже рекомендую.

Українська книгозбірня ч.7

"Довбиш і Довбишка слухали, слухали Кайдашиху, аж роти пороззявляли, а Кайдаша брала злість. Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілці дражнив його, неначе цяцька малу дитину, а жінка розпустила розмову на всю губу". )))))