Вийди, змучена людьми І одурена думками, Снами, мріями, казками, – В лісі будем тільки ми. В лісі дзвонять солов'ї, Виливають щастя в звуки, Виливають в звуки муки Світові... Вийди! Я нарву квіток І встелю Тобі дорогу Як улюбленій, як Богу, – Бо єдиний Ти мій бог. Вийди. В муках каяття Я обмиюсь сліз дощами І терновими кущами Я ще раз пройду життя. Стану я в своїй крові, Наче голуб, білий стану, І розкрию свою рану, В рані – рани світові. І коли б уста Твої Не скривилися в прокльони,...

Читати далі...