Я как цветок. Я просто существую. Я просто есть, цвету в своем саду. И может быть хотелось жизнь другую. Но где ещё покой такой найду? Я просто есть. Я здесь, сейчас, живая. Без суеты, без страсти, без забот. И надо мною бабочки летают, и ветер песню нежную поет... Я птицей не лечу за океаны. Я приключений разных не ищу. Лишь иногда, когда вокруг туманы, в другом саду я расцвести хочу... Но то – лишь миг, минутное желанье. Я именно в своем саду нужна! Мой сад – мне ...

Читати далі...

Зірки, провидці ночі, знову світять. Їх дивне сяйво манить і п’янить. І знову мої очі їх помітять, щоб нагадати, як чудово жить! Земля не спить – вона говорить з небом. Між ними відстаней і перешкод нема. Їх розуміти – все, що зараз треба. Ця тиха ніч далеко не німа... Вслухаюсь в тишу, з темнотою вінчану. Вдивляюсь в плетиво небесних ліхтарів. Мільйони їх, прекрасних, ще не злічені. Мільйони знаків, загадкових слів... Мигтять зірки. І хто їх там запалює...

Читати далі...