А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар. Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах: чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах... І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла, втрачаєш її, мов Ікар. Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла, тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола. Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця...

Читати далі...