спочатку трішки відступає назад... даючи марну надію, махаю ручкою десь в далині...і ти вже починаєш радуватися, невже пощастило, невже на цей раз пронесло, і все буде добре...та даремно, не потрібно вірити її обміну, маленькій хитрості... через хвилини вона виникає прямо перед обличчям , дивиться в очі, так лагідно , цим страшним поглядом із жовтим вогнем...хватається за виски і повільно починає здавлювати... і ці хвилини здаються просто вічністю, встигаєш зметнутися, до небес з...

Читати далі...