[Приєднана картинка] ДІТИ ЗЕМЛІ Не відомо, хто нас народив. Може Бог, може вибух космічний І хто нашу свічку колись засвітив, Сотворив нас-простих, пересічних?.. Ми плем’я одне на землі, З’явились для Божої цілі: Великі, дорослі і зовсім малі, І Чорні, і Жовті, і Білі. На нашій планеті істоти живі, Як в полі засіяні квіти. З червоної вроджені завжди...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Чи може Ти Мати моя, Сестра, чи можливо Дитина?.. Ти моя найрідніша сім’я – Моя дорога Україно. Для Тебе живу і творю, І зрадить Тебе – не посмію. Тебе пошановану людям дарую По другому я просто вмію. Надіюсь, що десь у віках, – Як душа вже у...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Христос Воскрес! Шановні земляки. Усе земне, мені любиме Братство. Я знов тулюсь до Вашої щоки І щиро кажу: «Ви моє багатство». Бажаю щастя, всім хто в світі є, Всьому живому Миру і Любові, Усім Отим, у кого серце б’є: Христос Воскрес! І будьте всі здорові. Хай нашу землю більше не трясуть Дракони пекла-хижі землетруси, Хай в мирі люди на землі живуть. Христос...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Заведу я, аж два блоги Собі в Інтернеті: Один буде трохи строгий, Другий для «поетів». У Парнасі, всім, хто любить Про любов напишу, А в Світанку розповім я Чим Україна «дише». У Парнасі славить буду Кохання гаряче, А в Світанку може скажу Про життя «собаче». У Парнасі я напишу: Про весну, про море, А в Світанку я спитаю, Чи прийдем ми в «норму»? У Парнасі розповім я, Як цвіте латаття, А в Світанку гордо крикну...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Дружба в нас – міцніша сталі, Щастя радість зустріча». Нас привів усіх «месія» До тернового куща. Тепер цар новітній править – Виходець із ПРеків. Цей вже точно нас «доставить» В нижній світ далекий. Цей «розумник» такий мудрий – Нехай його вирве. Цей вже точно заведе нас До Росії, в прірву. Він, на «крапленій колоді» Нам життя тасує. Ми ж все нижче гнемо спину, Та все стогнем в сує. Та все заздримо народу, ...

Читати далі...

Мамо, хліба! Мамо, хліба! Відлунням стогін у імлі. То той проклятий Тридцять третій Знов виринає з-під ріллі. Там поле, зоране в рядочки, В тумані, ось на цьому тлі... Я бачу: Сплять сини і дочки Моєї рідної землі. Коли смеркає за порогом, Із пам’яті, із забуття, Встають рядами перед Богом Загублені людські життя. І в тиші голос: Хліба! Хліба! І в роті сохне від жалю. Це знов проклятий Тридцять третій...

Читати далі...

Розповів-би я вам сон, Та часу замало. Як письменницьке журі &nbsp...

Читати далі...

Летять лелеки навесні, Летять у небі над полями. Неначе лист із небуття Несуть від тата і від мами. Летіть лелеки! Жду! Летіть! Я кожну весну вас чекаю, Бо з вами образи батьків У моїм серці воскресають. І то вже наче й не лелеки, А наче тато й рідна мати. Летять додому із далека В своє село, де рідна хата. Ось зараз сядуть на подвір’я, Двором пройдуться споришами, І хоч на мить, та я повірю – Це ж мої тато й рідна мама. Знов щось у серці ...

Читати далі...

На леваду піду за село, А там світу... Не обіймеш. Все моє. Все до серця лягло. Тут моя назавжди Україна. Із туману село постає. Все рожеве від раннього сонця, І душа все побачене п’є, Й заглядає дитинство в віконце. А село?.. Як вітрильник пливе. Все в садах, посеред океану. Таке рідне й назавжди живе, Випливає в рожевім тумані. Це ж Вкраїни моєї вся суть. Від Трипілля, учора і нині. Тут потомки народів живуть, Що родили нам всім Україну. ...

Читати далі...

Ріка життя. Два береги,А поміж ними наше тіло. Любов велика і борги, Що ділять нас водо розділом. Життя – дорога, що веде Нас всіх кудись до горизонту. Туди, де тиха пристань жде, У час. Що ділить на два фронти. Життя – любов. Свята і чиста. Народжена у муках, в каятті, Яка веде нас в тиху пристань, Веде за руку по житті. Життя – ціна. За все дорожче. Не відкупитись, не продати. Воно суддя, що судить строго Того, хто...

Читати далі...