Віктор Бойко "ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ"

Летять лелеки навесні,

Летять у небі над полями.

Неначе лист із небуття

Несуть від тата і від мами.

Летіть лелеки! Жду! Летіть!

Я кожну весну вас чекаю,

Бо з вами образи батьків

У моїм серці воскресають.

І то вже наче й не лелеки,

А наче тато й рідна мати.

Летять додому із далека

В своє село, де рідна хата.

Ось зараз сядуть на подвір’я,

Двором пройдуться споришами,

І хоч на мить, та я повірю –

Це ж мої тато й рідна мама.

Знов щось у серці защемить,

Дитинство з пам’яті вернеться

І знову хочеться ще жить,

І вірить: Доля  усміхнеться .

Летіть, Лелеки! Жду! Летіть!

Я все життя на вас чекаю,

Бо з вами образи батьків

У моїм серці воскресають.