І лиш дощ, що змивав силуети з вікна Відносив думки невідомо куди. Хтось стояв і дивився як зникала земля Під шаленим потоком води… Дощ зривався з небес і летів у долоні, І холод пронизував аж до кісток. Кров без упину била у скроні, А душа вже летіла до самих зірок. Вода, набираючись сил, вимивала І відносила землю прямо з-під ніг. Вона часом плакала, часом сміялась, Вода лоскотала і нищила їх. А краплі усе розбивались об тіло, Кололи, як сотні розлючених бджіл. Та...

Читати далі...

Мне очень нравится этот стих [Приєднана картинка] В моих глазах. Как стонет ветер в сизых тополях, Как дышит небо в облаке атласном, Так плачу я, и я в слезах прекрасна Я белый палец приложу к губам – И станет тихо, мир умрёт мгновенно. Прижмётся холод к бархатным плечам И поцелует тёплое колено. И в этот миг я есть, какая ест С тяжелым взглядом, гаснущим порою. В моих глазах вы сможете прочесть То, что до смерти вам не даст...

Читати далі...