хочу сюди!
 

Марина

47 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «блог світанок»

Віктор Бойко А СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ

[Приєднана картинка] А СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ Чомусь затихли соловейки, В гаю враз стало: тихо-тихо, Лиш чути серце моє б’ється Й земля теплом вечірнім диха. Край неба сонечко заходить, Левади пахнуть чебрецями, І ночі тінь степами бродить, І сон витає над полями. Зів’яв листочок в моїй жмені, Гукає сич десь там... «гу-гу», І...

Читати далі...

Віктор Бойко ВІДЛЯГЛО

[Приєднана картинка] ВІДЛЯГЛО Все! Більше ні слова про політику. Сказав і в серці відлягло. На її старих іржавих гвинтиках Макове поле розцвіло. Де була темінь – сонце світить, Другими стали небеса Зовсім друге настало літо І квіту грають чудеса. Кудись поділась карма злості – Нею лиш «вибрані» грішать. До мене ходять друзі в гості, Добром порадувать спішать. Неначе темні окуляри, Мені з очей моїх зняли, Немає чорного піару В уста ...

Читати далі...

Віктор Бойко МАКОВЕ ПОЛЕ

[Приєднана картинка] МАКОВЕ ПОЛЕ. Край дороги у полі Ростуть маки червоні. Я зриваю пелюстку І кладу на долоню. А на тій, на пелюстці, Як на мапі червоній, Рвуть вудила криваві, Скачуть ковані коні. Чути, дзенькають шаблі, Чути стогін жіночий, Чорний крук над полями І розкльовані очі. ...

Читати далі...

Сказка 12 МЕСЯЦЕВ

[Приєднана картинка] МОНЯ ІСАКОВИЧ МОНАСТЫРСЬКИЙ 12 МЕСЯЦЕВ (СКАЗКА) В НАТУРЕ Хотите, верьте-хотите, нет. Расскажу вам, всё как было. Слово в слово, след во след, Всё о том, как мы здесь жили: Летний вечер, внуки спят, В доме что-то скучно И… решил я погулять – Из собачкой Жучкой. Только вышел из трамвая, Гляжу в...

Читати далі...

Віктор Бойко НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ

[Приєднана картинка] НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ Перше кохання не повторить І не забути ніколи. Вічним вогнем воно в серці горить. Вогнем незабутнім і болем. Біль той солодкий, як подих весни, Як літа гарячого подих. Він сумом осіннім приходить у сни І хмелем невпізнаним бродить. Я пам’яті прошу: верни! Де ж ти є? Мене у часи незабутні. Я хочу ...

Читати далі...

Світанок ІЗ ЩОДЕННИКА

20 травня 2008 року. Вівторок. - Сьогодні дививсь по телевізору передачу про великого Голландського художника Ван Гога, де було продемонстровано його знаменитий вислів: Треба уміти мовчати всіма мовами світу. - Істинно геніальні слова. До поки наша планета народжуватиме таких геніїв, життя існуватиме вічно і завжди треба рівнятися на людей, подібних Ван Гогу, а не на таких до прикладу, як наш теперішній правитель. Просто по людські бридко дивитись на подібних людей, що в ім’я жирного...

Читати далі...

Віктор Бойко СВЯТО

[Приєднана картинка] Усе міняється у світі, Проходить день – приходить ніч, А за весною йде знов літо І ми із часом віч на віч. Сьогодні свято. День для Трьох Святих. Отця і Сина і Святого Духа І людство зір свій зводить до Небес, Щоб Їх побачить, або хоч почути. Та не дано, бо Бог живе в душі, І Син його у кожнім нашім серці. Ці відчуття не купиш за гроші, Ми їх в собі тримаємо до смерті. І завжди просимо: «О, Боже! Збережи! Зніми гріхи з нас Боже Всемогущий, Бо...

Читати далі...

Віктор Бойко ПЕРЕХРЕСТЯ

[Приєднана картинка] Добридень, моє перехрестя. Життя мого звірений простір. З тебе колись, я кинувся вплав У море житейське підростком. З тебе розбіглися нитки доріг Сіткою старих морщин – Скільки ж ти дав мені різних тривог І скільки добавив причин?.. Ось цією дорогою в школу ходив, А з цієї я в юність ступнув. На цій ось – любов свою, першу зустрів. До сих пір я її не забув. Вона мені компасом вічним була, &nbsp...

Читати далі...

Віктор Бойко МОЯ ЛЮБОВ

[Приєднана картинка] МОЯ ЛЮБОВ Моя спокусниця Любов. Ти все життя кудись манила: То зустрічала мене знов, То в світ несла мене на крилах. Коли вертався в рідний дім, Теплом батьківським пригощала, А коли йшов на смертний бій Мене сльозою проводжала. Зеленим світлом маяка, В моє життя завжди світила, А як вертався з далека Знов дула вітром у вітрила. Серед штормів життєвих згуб, Все рвусь – лишень би не спізнитись, Щоб до Твоїх солоних губ Сльозою вмитих...

Читати далі...

Голгофа

[Приєднана картинка] Пам'ятник загиблим після бомбардування Херосіми Це не відноситься до Єврейського народу. Автор ГОЛГОФА Напевно Бог колись проспав, Чи може десь там забарився, Та світ жорстоким тоді став, Коли в гниле нутро «жида» На завш диявол поселився. І світ пішов на «шкереберть» – Навіть і вимовить...

Читати далі...