Віктор Бойко НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ

НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ

Перше кохання не повторить
І не забути ніколи.
Вічним вогнем воно в серці горить.
Вогнем незабутнім і болем.

Біль той солодкий, як подих весни,
Як літа гарячого подих.
Він сумом осіннім приходить у сни
І хмелем невпізнаним бродить.

Я пам’яті прошу: верни! Де ж ти є?
Мене у часи незабутні.
Я хочу побачить кохання моє,
Побути хоч хвильку присутнім.

Воно виринає десь з забуття,
                    У блузочці білій, шовковій.
Іде біля мене, вже ціле
Примарою тої любові.

Кохання збирає квітки на лугу,
Йому вітер розтріпує коси,
А дні все летять, як зірки на бігу
І скрипочка ніжно голосить.

Боже! Яке відчуття!
У серці моїм верховодить.
Перше кохання вже ціле життя
Поряд у пам’яті бродить.

Я знаю. Воно таки є,
Хоч роки вже давно посивіли,
                                        А я все чекаю кохання моє
У шовковій блузочці білій.

_A-S_

Віктор Бойко НЕ ЗАБУТИ НІКОЛИ

Останні статті

Коментарі