Казочка про їжачків.4.
- 30.10.09, 18:23
В одному лісі жив Їжачок. Ти знаєш, які звичайно бувають їжачки — ділові та ворчливі. Полюбляють шарудіти ночами гілками в траві. А цей Їжачок полюбляв по ночах мріяти. Іноді він робив це не один... У Їжачка була знайома Зірочка.
Це добре, коли у тебе є з ким розділити свої мрії... Загадай бажання... На жаль, вони не могли часто бачитись: іноді їм перешкоджали хмари, іноді земля поверталася не тим боком і заважала їм зустрітися.
Подумати тільки, - говорила іноді Зірочка, - нас розлучає закон всесвітнього тяжіння.
А коли наближався ранок, Зірочка говорила:
Мені пора...
Я все одно буду чекати на тебе! - говорив Їжачок. - Я знаю, що це знову буде дуже довго, але я все одно буду тебе чекати! Повертайся скоріше!
Я повернусь, ти же знаєш, - говорила Зірочка.
Після тривалої розлуки Їжачок завжди говорив:
Зірочка, я дуже сумував за тобою! Я так довго чекав на тебе! Майже вічність...
Ти же знаєш, як сильні іноді бувають обставини, - говорила Зірочка.
Так, я знаю, - зітхав Їжачок...
А більше вони нічого не говорили. Вони просто мріяли... Разом...
Так, я знаю, - посміхався Їжачок, - адже це так важливо — знати, що той, на кого ти чекаєш, обов'язково повернеться, не дивлячись навіть на всесвітні закони...