Прочитала замітку про пляшку горілки і коментарі, один з яких був про те, що існують майстри, які пляшку горілки могли розлити на сім і у всіх було порівну, я задумалася. Ну і що тут складного?

  Я свого часу, в студентські часи, влітку працювала на кухні в дитячому літньому таборі, "Сонячному" від нашого НПЗ, він щоліта змагався за звання кращого табору з своїм конкурентом, табором, дай Боже пам'яті))) здається "Зоряним" від іншого гіганту місцевої промисловості, заводу ДорМаш, але наш справді був крутішим (ну звичайно ж!))). Перша і остання, четверта, зміни були соціальними, а от козирні друга і третя - дорогими, для дітей робітників НПЗ і тих, хто міг оплатити далеко не дешеву "путьовку". Реально не дешеву, до речі, але якщо за інші складники відпочинку я нічого сказати не можу, бо єдиного разу, коли в моєму дитинстві був шанс там "відпочити", я відмовилася, чим дуже здивувала нашу заучку (місця давали на школу, мене брали як відмінницю) , але й зараз не розумію, як можна проміняти свободу на ранкову побудку і "гарне харчування"?? Але це ліричний відступ, повернемось до наших баранів))

  Так от, а про харчування я розказати можу багато))) різного))) але що правда, то правда - на другій і третій зміні годували дорого і майже багато)), але тільки напівдієтично, тому багатьом діткам, розпещеним чіпсами і суші, не подобалося. Проте полудники користувалися незмінним успіхом, бо в обід зазвичай ми давали йогурт, фруктовий, і охолоджений, що в спеку йшло на ура завжди. Якраз нашою задачею, хоч це не було посадовим обов'язком, було допомогти офіціантам розлити цей йогурт, там є регламент - має бути налитим в стакани не пізніше ніж за 10 хвилин до приходу дітей, але й не більше ніж за 25 хвилин від моменту діставання з холодильника. І того маємо 25 хвилин на все - від отримання паків внизу в холодильній камері, їх підвіз до ліфта, підняття наверх, розпаковка і розлив. На хвилинку - дітей 560. Кожному має бути 200 грамів йогурту, плюс має бути ще шість стаканів для начальства, яке обідає в окремій залі, і три цілі пакети - один на стіл особисто директору табору, і два - "на аналізи", тобто якщо ніхто не травонеться - їх наступного дня з спеціального холодильника зі зразками страв заберуть собі медики)) . Все ніби просто, але замовлення продуктів базувалося на строгому врахуванні виключно кількості дітей, а оте все "зверху" треба було забезпечити нам при роздачі, причому так, щоб в стаканах у всіх на око було оті 200 грамів, і водою тут не розведеш))). 566 стаканів за 15 хвилин три людини. Хто наливав йогурт з ємності по два літри хоч раз - мене зрозуміє))) І ще більш принципово було, щоб коли на столі стоїть, наприклад 15 стаканів - вони всі були налиті до міліметра однаково! Бо батьки іноді заходили подивитися на умови і меню, і були такі, хто на повному серйозі заявляв, мовляв чого це в стакан моєї дитини налито явно менше, я платив за відпочинок і харчування таку ж суму, як і ті, в кого стакан повніший!

  Так от до чого все це я? Що важкого налити сім стаканів одинаково, якщо маєш практику хоч місяць щоденного наливання 560 стаканів? Важко тільки перші разів п'ять))) а так пройшло вже 20 років (якраз в цьому році ювілей)), а я й досі можу спокійно на око налити за потреби 180 грамів, 200 грамів, 220 ... І десяток склянок будуть рівно як під ниточку налиті, одинаково)))

  Практика, практика, і ще раз практика...