Тут на сайті ДРДА пишуть, що завтра будуть слухання про забудову парковки навпроти Хати Рибака.

На сайті відповідного департаменту КМДА є багато картинок:









Мої зауваження висловлю тут, а сам не піду, бо це не дуже мене торкає.

1. Вони обіцяють зробити біля японської заправки сквер. Але там і так є скверик, упорядкований, мабуть, силами мешканців ХШ 56. Маю підозру, що це -- оформлена за правилами прибудинкова територія цього будинку з ОСББ.

2. Вони обіцяють за свої гроші добудувати корпус до школи 105 (і підземний перехід), аби дітям було де навчатися. Міг би повірити, але вони навіть не знайшли гроші на фотографа, а насмикали на Panoramio фоточки з невільними ліцензіями (в т. ч. мою, причому підписали неправильно: то не ХШ, а Ревуцького).

3. Вони обіцяють, що не будуватимуть над каналізаційним колектором (на плані -- блакитний). Але один будинок буде стояти буквально впритул, і хто дасть гарантії? Тим більше, що там поруч уже проривало й фекалії спеціальною трубою скидалися прямо в озеро.

4. Куди дінуть усі ці машини? У двори? Про паркінг там ні слова. За озером є недобудований, але то за озером, і там є свої бажаючі. А про нього -- ні слова.

5. Поряд -- заправка. Бензинові випари, підземне сховище вибухонебезпечних речовин.

6. Через дорогу -- Дарницьке кладовище. Хрести, могили і все таке. Якщо вірити забудовникам, там усі можливі відстані до спеціальних об’єктів (озеро, кладовище, колектор, заправка) -- буквально на межі дозволених.

7. У тому кварталі є кафешки, та ж стоянка, кілька СТО. Їх спитали перед тим, як зносити?

Йа все сказав.


P. S.


Фоточки.


P. P. S. Поряд хочуть будувати нову (більшу) версію правосланого храму УПЦ (МП).

1. На тому місці зараз пустир, тобто нічого зносити не треба.

2. Але там поряд уже маленька стара версія храму. Вірян стало більше?

3. Але за 700 м є більший храм. Щоправда, він належить іншому благочинню УПЦ (МП).

Порівняно з потенційною забудовою стоянки це взагалі не страшно. Але цікавить, чому майже синхронно хочуть забудувати поряд дві ділянки.

Пропоную ознайомитися з еволюцією території в районі станції метро Дарниця.

http://www.kievograd.org/maps/1909-darnica.png

http://www.cvk.gov.ua/vnd2012/wp040pt001f01=900pf7331=216.html

Нужен человек для подселения в 2х-комнатную квартиру (возле м.Дарница) без вредных привычек и самодеятельных выходок, ответственный, уважающий соседей, чистоту и порядок, до 23 лет.

Все удобства, все дела =) Газ, телефон, интернет, горячая, холодная вода, застекл балкон, паркет, линоллеум

Пишите, кого интересует =)

Непересічний район міста Києва.





Гімну та своєї грошової одиниці поки що немає.

Населення -- близько 300 тисяч (це десь як у Житомирі), а також трудові імігранти та політичні біженці.


Щодо походження назви "Дарниця" британські славісти тримаються єдиної думки, що слово має корінь "дар". Отже, тут колись щось комусь дарували. Що саме й кому -- достеменно невідомо. Є кілька версій.

1. Подарували саму Дарницю або її частину. Зокрема, подейкують, нібито княгиня Ольга подарувала синові Святославу озерце, що отримало назву “Дарницьке”.

2. Дарували не Дарницю, а щось інше, але саме тут. Можливо, іногородні гості приносили київським князям свої дари й падали ниць перед в’їздом до стольного граду.

3. Дарницею й досі протікає однойменна річка. Але якщо місцевість названо на честь ріки, то постає питання про походження вже ЇЇ назви -- й ми повертаємось до перших двох пунктів.

Перша письмова згадка про Дарницю датується 1509 роком. У ті часи ще не було Київської дамби, а лівий берег Дніпра був зовсім не укріплений. (Правий також був не укріплений, але він нас зараз не цікавить, бо там немає Дарниці.) Щовесни великі території підтоплювалися, а влітку тут росла чудова трава, сіно з якої було добрим паливом для коней. Тому це був ласий шматок для монастирів, які ділили між собою, в тому числі в судовому порядку, клаптики Дарницької землі. Саме завдяки судовій тяжбі між Микільским та Печерським монастирями Києва слово "Дарниця" було збережене на папері з тих славних часів.

Наприкінці 19-го століття Дарниця цілковито належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії й була дачною місцевістю з віковим сосновим лісом.