Коли йдеш на концерт улюбленого виконавця, ніколи не йди з кимось, аби не зіпсувати власне задоволення від почутого вживу чиєюсь думкою, чи просто чиїмось бажанням перекинутись парою слів. Виключенням може бути лише такий же шанувальник, як і ти, хоча не факт.
Колись давно, коли MUSE вперше приїхали в Київ, ми з друзями пішли на їх концерт. Ніхто не зважав на годинну затримку, всі від душі відривались під їх музику, я задивлявся на інструментал Метью, що був тоді чималий, і сумніваюсь, що менший зараз. Коли їх виступ закінчився, моя одногрупниця промовила щось приблизно таке: "Я в них розчарована. Вони не зіграли "Showbiz", отже вони не розуміють самі, що вони грають". Альона була палкою прихильницею мьюзів, мабуть більш ніж я, а після цього вислову можна було лише покрутити пальцем біля скроні, дивлячись на неї. Звичайно ж, я почув всі свої улюблені пісні, але присутність незадоволених у компанії завжди гнітить.
Взагалі мова йтиме не про мьюз, і взагалі не про рок, навіть не про поп і не про реп. Більше року тому я дізнався про чудову джазову виконавицю Gunhild Carling, вона тоді як раз вперше мала завітати до Києва, але обставини були не на користь мого відвідування концерту. Таку музику фактично неможливо знайти безкоштовно викладеною на муз.сайтах і весь рік щоб її послухати, у моєму розпорядженні був лише старий друг ю-тюб. Проходить рік, і знову Carling Family на гастролях у Києві. Тут уже мені просто було по барабану все, я навіть погодився б втекти з роботи, аби потрапити. Не подумайте, я не скажений фанат якийсь, просто дуже хотілось на них сходити.
Сама Gunhild феноменальна жінка, автор рекорду одночасної гри на трьох трубах, що можна знайти на тому ж ю-тюбі)), крім того вона чудово володіє тромбоном, банджо, контрабасом, фортепіано, барабанами і ще багато чим. Доречі, консерваторію вона закінчила по класу арфи. Мало не забув, Gunhild чудова вокалістка і непогано танцює степ. Міні-оркестр, з яким вона виступає - це її родина: батьки, брати і сестра. Ще вона досить приваблива харизматична жінка, хоч їй і близько сорока років. Інакше кажучи, була б вона хоча б років на 10 молодша, точно запав би на неї.
Концерт був у 2 акти. Перший я сидів сам, як і задумував, жадібно насолоджувався музикою. В антракті я зустрів свою давню приятельницю барабанщицю, з якою грали в інституті. Гарненька й маленька на зріст дівчинка, і дуже вправний музикант. На концерт вона прийшла зі своєю новою групою, всіх їх знаю ще зі студентства. На другий акт ми всі разом вирішили пересісти поближче до сцени, оскільки там були вільні місця. І це була моя помилка. Даша одразу ж почала коментувати лажі звукорежисера, я їх чув і без неї, оскільки пеший акт сидів поряд із звукачем і бачив, що він відлаштовував звук вже під час концерту і робив це досить незграбно. Але я прийшов сюди не на лажі звертати увагу, а слухати чудову музику, дивитись на Gunhild врешті решт. Коротше кажучи, друга частина концерту вже не йшла так чудово, як перша, то ж насолоджуватись музикою краще самотушки.
Колись давно, коли MUSE вперше приїхали в Київ, ми з друзями пішли на їх концерт. Ніхто не зважав на годинну затримку, всі від душі відривались під їх музику, я задивлявся на інструментал Метью, що був тоді чималий, і сумніваюсь, що менший зараз. Коли їх виступ закінчився, моя одногрупниця промовила щось приблизно таке: "Я в них розчарована. Вони не зіграли "Showbiz", отже вони не розуміють самі, що вони грають". Альона була палкою прихильницею мьюзів, мабуть більш ніж я, а після цього вислову можна було лише покрутити пальцем біля скроні, дивлячись на неї. Звичайно ж, я почув всі свої улюблені пісні, але присутність незадоволених у компанії завжди гнітить.
Взагалі мова йтиме не про мьюз, і взагалі не про рок, навіть не про поп і не про реп. Більше року тому я дізнався про чудову джазову виконавицю Gunhild Carling, вона тоді як раз вперше мала завітати до Києва, але обставини були не на користь мого відвідування концерту. Таку музику фактично неможливо знайти безкоштовно викладеною на муз.сайтах і весь рік щоб її послухати, у моєму розпорядженні був лише старий друг ю-тюб. Проходить рік, і знову Carling Family на гастролях у Києві. Тут уже мені просто було по барабану все, я навіть погодився б втекти з роботи, аби потрапити. Не подумайте, я не скажений фанат якийсь, просто дуже хотілось на них сходити.
Сама Gunhild феноменальна жінка, автор рекорду одночасної гри на трьох трубах, що можна знайти на тому ж ю-тюбі)), крім того вона чудово володіє тромбоном, банджо, контрабасом, фортепіано, барабанами і ще багато чим. Доречі, консерваторію вона закінчила по класу арфи. Мало не забув, Gunhild чудова вокалістка і непогано танцює степ. Міні-оркестр, з яким вона виступає - це її родина: батьки, брати і сестра. Ще вона досить приваблива харизматична жінка, хоч їй і близько сорока років. Інакше кажучи, була б вона хоча б років на 10 молодша, точно запав би на неї.
Концерт був у 2 акти. Перший я сидів сам, як і задумував, жадібно насолоджувався музикою. В антракті я зустрів свою давню приятельницю барабанщицю, з якою грали в інституті. Гарненька й маленька на зріст дівчинка, і дуже вправний музикант. На концерт вона прийшла зі своєю новою групою, всіх їх знаю ще зі студентства. На другий акт ми всі разом вирішили пересісти поближче до сцени, оскільки там були вільні місця. І це була моя помилка. Даша одразу ж почала коментувати лажі звукорежисера, я їх чув і без неї, оскільки пеший акт сидів поряд із звукачем і бачив, що він відлаштовував звук вже під час концерту і робив це досить незграбно. Але я прийшов сюди не на лажі звертати увагу, а слухати чудову музику, дивитись на Gunhild врешті решт. Коротше кажучи, друга частина концерту вже не йшла так чудово, як перша, то ж насолоджуватись музикою краще самотушки.
6
