Тут, як і завжди, панує своя специфічна атмосфера. Змішалось все, коні, люди та святкові вогники. Якщо чесно, ніколи не розуміла цього дивного паломництва, коли люди стягуються звідусіль за для кола пошани навколо Головної Ялинки Країни, це якась лайт версія Мекки. Тому якщо не любите натовпу краще приходьте сюди у будні дні.

Але на Софіївській площі є чим зайнятися окрім дефіле під гірляндами. Перше що спадає на думку, та й в очі, карусель, виконана у класичному стилі. Ох вже ці претензійні завитки та вогники, карети та коники, нічого спільного з радянськими конструкціями.

Але карусель не єдиний атракціон святкової локації, тут курсують цілих два туристичних потяги. Один кружляє виключно навколо ялинки, другий їздить по всій Софіївській. Відверто кажучи, я не бачу багато сенсу в першому маршруті, хіба що він додаткова лінія оборони ві юрби охочих помацати своїми брудними руками крила янголів з вертепу.

Окрім механічних по площі блукають і живі коні. Думаю, за певну плату, можна покататись й на цих бідолашних стомлених та змерзлих істотах.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому оточила ковзанка, ще одна чудова розвага для поціновувачів кружляння. Можливо, у цьому є певний символізм, як алегорія на зимовий військовий похід. Але більш вірогідно, все так влаштовано, бо кружляння навколо монументу здається більш змістовним ніж просто рух по колу.

І нарешті ексклюзивна можливість цієї локації, нагода піднестись до неба та поглянути на гомінку юрбу згори вниз, дзвіниця Софіївського собору. Якщо ви хочете розтрясти наслідки свят і втекти від натовпу, варіант саме для вас. Платний вхід й фізичні вправи відлякують багатьох, тому попри обмежений простір там доволі просторо. Але якщо ви все-таки наважитесь, дивовижні краєвиди вам гарантовані.

Не останню роль у створені святкової атмосфери, в усіх можливих значеннях цього слова, відіграють фуд-корти. Чого тут тільки нема, запашного, солоного, солодкого і гострого, а глінтвейн ллється рікою. Ну серйозно, буквально кожна друга ятка продає цей гарячий винний напій. Тільки мені здається, що це забагато? І куди ж без черг, за всім теплим та м’ясним. Тому, якщо вам закортіло попоїсти, раджу не гаяти часу та одразу йти до Михайлівського собору. Там не дешевше, але хоч черги нема і поруч сквер з лавками.

Саме тут я купила bubblewaffle. Просто не встояла перед настільки вбивчо милим десертом. До цього я бачила подібне тільки в манзі й звади хотіла скуштувати щось таке. Хоч коштує 150 гривень, він того вартий. У цьому десерті чудово збалансовані солодкість і кислота, хрусткість та м’якість, а порція достатньо велика, щоб вгамувати голод у двох людей. Мене дійсно вразила ця вафля з кремом.

Отож, якщо вас все це зацікавило, раджу поквапитись, бо залишився лише один день, щоб випробувати ці розваги.