Коли мовчать слова...
- 16.01.18, 11:32
- ПОЕЗІЯ, ВІРШІ, СТИХИ,
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
7
Коментарі
Стрийко Зеник
116.01.18, 12:31
Mykolaj_58
216.01.18, 21:57Відповідь на 1 від Стрийко Зеник
Симбіоз
317.01.18, 03:33
Mykolaj_58
417.01.18, 06:48Відповідь на 3 від Симбіоз
Гість: LUBIMAJЯ
517.01.18, 14:40
Слова придумані не нами,
до нас вже мовленні давно,
але словосполучень гами,
Душею мовити дано…
Mykolaj_58
617.01.18, 15:50Відповідь на 5 від Гість: LUBIMAJЯ
так, Душею...