Вулиця, що йде прямо до Центрального залізничного вокзалу у місті Києві,

зявилася в ХІХ столітті і спочатку була забудована отелями і домами

для приїжджих "кімнатами" - тому тут проживали переважно гості міста.

 У 1869 році її назвали Безаківською, на честь київського генерал-губернатора

Безака, який приклав руку до благоустрою центральноої будівлі залізничного

вокзалу. З 1919 року по 2009 рік вулиця була відома від назвою Комінтерну.

А в червні 2009 року - перейменована на честь Симона Петлюри.Початок вулиці,

перехрестя з бульваром Тараса Шевченка, з 1872 року став історичним місцем:

спочатку тут зявився памятник графу Бобринському, засновнику залізничного

сполучення в Російській Імперії, першовідкривачу цукрової промисловості

в Україні, квітникарю та внуку Катерини Великої. Але в 1919 році радянська влада вважала цей памятник славному графу контрреволюційним і його знесли. 

У 1954 році це місце зайняв камяний Щорс, радянський полководець з дутою 

(якщо вірити сучасним історикам) репутацією.

 

Автор - Роман Скиба

...хто створює? Яценюк (а може- він просто ширма))! З ким? Дивіться тут.
Ну як вам?

судячи з тенденцій, що витають у політичному середовищі останнім часом, невдовзі на нашу країну чекає черговий переворот і перерозподіл влади. Якщо це відбудеться, яку позицію ти матимеш щодо цього?

В ніч на шостий день сотворив Бог першу людину, і назвав він її Богданом.

Богдан огледів сотворенний світ, порівняв з садом Едемським і втік з раю бо був дуже свободолюбивим і не хотів жити в Едемському зоопарку. Для життя він обрав собі накрасивіше місце на землі - Карпатські гори і сказав "Моя хата скраю!".

Образився за це Господь і перетворив Богдана на неандертальця і сказав "Азм еси ти у края жити, то всея твоя нащадки зватимуться українцями! А я собі сотворю нову расу!". І сотворив він Адама.

 Нащадки Богдана розселились від Сяну до Дону. Вони першими приручили тварин - собак, корів та диких свиней. Вони винайшли колесо й зробили перший велосипед. Вони стали першими землеробами винайшовши плуг, борону та комбайн. І вже подумовували про утворення Січі.

На той момент Адама вже прогнали з раю і його нащадки жили в Гоморі та Содомі займаючись розпустою. Але прийшов льодовиковий період і військові походи довелось відкласти. Українці винайшли ткацтво та прялку. А коли стало зовсім холодно молодий українець Микола Прометей вкрав у древніх греків вогонь і приніс на Вкраїну давши людям тепло. За це давньогрецькі фашисти упіймали його та дуже катували.

Древні греки були частково нащадками Адама, котрі злягались з копитними тваринами й утворили різні гібриди - кентаврів, сатирів, мінотаврів та інших пегасів. Наразі вони вимерли - потопились через всесітній потоп, котрий розпочався після того як розтанули льодовики. Також втопились динозаври, бо Ной мав огиду до плазунів і не взяв їх на свою баржу.

Українці винайшли писемництво. Передусім щоб фіксувати для нащадків та інших народів свої пісні, та поезію, бо українська мова була найспвочішою. Досі людство кристувалось тільки ієрогліфами. Українці знайшли на Донбасі каміння що горить і котре плавиться, й назвали їх вугіллям та рудою. І незабаром винайшли ковальство збудувавши першу в світі кузню яку назвали Запоріжсталлю.

Досягнення в науці та техніці привертали все більшу увагу інших народів. До України потягнулись каравани купців. Евреї взагалі вирішили забити на розведення нильських крокодилів та виготовлення з них жіночих сумочок і податись всім табором ближче до культурного центру світу - України. Темної ночі вони втекли з Египту в бік України. Але через 40 років зупинились на півдорозі - помер Мойша-провдник, єдина людина що знала дорогу та українську мову.

В цей час в Україну приїхав Ченгізхан з Улан-Батора. Він навчив українців кататись верхи на конях, а вони йому подарували собаку, свиню та корову і пояснили як їх доглядати, щоб Ченгізхан більше не тинявся по Евразії морочачи всім голову й десь нарешті осів.

Ченгізхан повернувся в Азію. На близькому сході по дорозі додому в нього здохла свиня. Потім трохи далі втекла корова, по дорозі він зустрів корейських вчених-астрономів які повертались з Назарету. Вони спитали що це, вказавши на собаку. Батий був неписьменний, і наплутавши те що йому казали в Україні пояснив що собаку можна або доїти або їсти - в неї смачне сало. Корейці які голодували через свого вождя Кім Чен Іра купили того собаку для розплоду.

Корову зустріли індуси. Вона стояла посеред шосе перегородивши рух транспорту. Індуси попадали долілиць й стали поклонятись небаченій досі тварюці.

Свиня що здохла, під жарким сонцем Близького Сходу почала розкладатись й смердіти. Всі народи що там жили довго рвало через той сморід. Їх досі тошнить при виді свиней. Аборигени близького Сходу вирішили що то була свиня іудеїв, котрі приперлись з Египту і сказали щоб ті забирались геть. Так зявився антисемітизм.

Крим стає европейською здравницею. Тут відпочивали та творили такі видатні люди як Сократ, Арістотель, Діоген. Сюди припливали аргонавти та інші алканавти щоб покращити своє здоровя.

Найбільшим курортом було кримське місто Троя. Але в надцятому році древньогрецькі москалі від заздрощів зруйнували Трою і тоді троянські українці на чолі з отаманом Енеєм заснували Древній Рим де збудували колізей. Тем вони годували левів москалями й насолоджувались цим видовищем. Так завдяки українцям зявився цирк та театр.

В той же час в українських заробітчан Марічки та Йосифа в невеликому ізраїльському місті Віфлеємі народився син Іісус засновник християнської віри. Іісус проповідував любити всіх ближніх та неньку Україну. Його учні заснували Ватикан, Царгород, Нью-Йорк та багато інших міст світу.

Зокрема апостол Андрій мандруючи набережною Дніпра обираючи де б збудувати ДніпроГЕС зустрів чотирьох бурсаків, що повертались з бурси КІСІ додому. "Тут буде велике місто, з каштанами та стекляними теплицями в центрі міста" - вказав він на пагорби біля дорогожичської телевежі (Колись під час її будування Бог пемішав мови народів, доти все людство гоорило українською). І бурсаки Кий, Щек та Хорив заходились його будувати, а Либідь була за архітектора.

Так зявилось найбільше в ті часи місто - Київ. В ньому було повно церков, університетів та універмагів, місто стало духовним, освітнім та торговим центром.

В цей період на півночі дикі племена москалів зївши останнього мамонта вирішили що далі так жити не можна і треба загарбати Україну й поневолити свободолюбивих нащадків Першобогдана.

Вони в глухому лісі на болоті будують кілька шалашів та обносять його парканом. Паркан нарікають Деревяним Кремлем, а болото - Москвою.

В цей час Колумб відкриває Америку. Але відкривши її думає що потрапив до України тільки з іншого боку, бо мистецтво вишивки інків повністю співпадає з гуцульськими узорами. Народ інків та індійців був започаткований древніми гуцулами, які ще до Всесвітнього потопу, коли ще не було винайдено ГрінКард потрапили до Америки.

В цей же час у Львові зявляється перший друкарський станок створений Федоровичем. Україна навчила весь світ друкувати паперові гроші та книжки.

В Києві розквітає Могилянська Академія. В котрій винаходять порох, динаміт, пініцілін, безпечну бритву, та багато інших предметів необхідних у побуті.

В Запоріжжі зявляється Запорізька Січ - наймогутніше військове формування в історії людства. Тільки через тисячу років за зразком Січі на острові посеред Токомаку буде збудовано Пентагон. Але звитягу українських військових так нікому й не вдасться повторити.

В Україні розквітає культура та мистецтво. Твори Шевченка перекладають на всі мови світу. Завдяки Шекспіру котрий перекладав твори Шевченка, Лесі Українки та Франка англомовне населення планети дізнається про романтичну історію кохання української пари Романа та Юлі.

Тим часом лютим москалям не давав спокою добробут українців і вони починають все частіше й частіше шкодити Україні, забуваючи що Київ мати російських міст, а Україна виплекала для московії таких видатних людей як Ломоносов, Гоголь, Хрущов та Мазепа. Що саме в Києві вони навчились користуватись туалетом, носити брюки та краватки, та голити бороди. Москалі почали все частіше й частіше робити набіги на Україну, нищучи її. Українців вони або вбивали або гнали в полон де русифіковували та робили янучарами. Піком москальської навали стала середина 20-го століття, коли москалі разом з фашістами захопили Україну. Тільки титанічна боротьба українських опришків під проводом ОУН-УПА звільнила Україну та нші народи Европи спершу від коричневої чуми, а згодом в 90-хх роках і від москальської. Потомки Першобогдана зберегли його нестримну любов до Свободи та власної землі. Слава Україні! (С) pashyrey

http://ukrlib.com
Особисто я раніше цього ресурсу не бачив.

(с) Роберт Бернс, переклад Володимира Чернишенка

Інакше дуже скоро нації не залишиться:

- смертність вже дуже давно перевищує народжуваність, тому ми поступово вимираємо; - нас труять в супермаркетах, оскільки відсутній дієвий контроль за якість продуктів харчування та адекватна відповідальність за підірване здоров’я; - нас вбивають на дорогах через відсутність реальної загрози до порушників отримати справді відповідне злочинові покарання за вчинені дії (останній гучний приклад – травмування насмерть пішоходів водієм, який їхав на швидкості більше 200км/год. у Кременчуці, можна почитати і подивитись фото тут); - люди мільйонами виїжджають на заробітки до Росії, Португалії, Італії та Гамерики, оскільки не знаходять тут належної оплати своєї кваліфікованої та некваліфікованої праці і дуже часто там залишаються; - Ви можете продовжити самі цей список...

Я хочу, щоб теперішня влада не займалася політичними дискусіями, поділом сфер впливу і обдиранням народу, а була справді тим, навіщо створена історією. Тобто займалася створенням умов для безпечної життєдіяльності народу, його розвитку і праці на благо Батьківщини.

Я щиро вірю, що цього хочуть усі прості громадяни нашої країни. Так чому ми цього не маємо? Чому щоразу наступаємо на граблі і обираємо собі керівників-нездар, своїх грабіжників? Я просто хочу, щоб кожен сам собі задав це питання і отримав відповідь до наступних виборів.

Не знаю як хто, а особисто я  он-лайновий словник шукав довго... Бо в росіян є вельми непоганий проект грамота.ру, а у нас??? Чи українську всі знають настільки добре, що словники україномовним інтернетчикам непотрібні??? :(

Тому особисто я вельми зрадів, коли знайшов ось ці "Словники України" on-line

Нещодавно в коментарях до однієї із заміток Мокоші виникла дискусія про історію України, що базувалась, як з’ясувалось, на різниці у сприйнятті. Особисто я сприймаю Україну (мається на увазі не лише державу з такою назвою, а й український етнос) як цивілізацію ще досить молоду, у якої ще все попереду... Відповідно історію України я відліковую з десь 14-15 сторіччя. В той же час, на так вже й мало людей сприймають Україну як одну з найдревніших цивілізацій, історія якої налічує тисячоліття.

А яка точка зору Вам ближча?

Зачепила тема УПА, чесно кажучи, як необізнанністю людей у цьому питанні, так і нетерпимістю. Тож вирішив викласти статтю мого друга до газети Українська Правда, з яким нещодавно дискутували з цієї теми.

ШЛЯХ ДО ПОРОЗУМІННЯ

"Выдающееся, а по современным меркам и в высшей
степени оригинальное свойство англичан в том,
что они обладают традицией не убивать друг друга"
Дж. Оруэлл. "Англичане"

Стає вже доброю традицією щороку, на свято Покрови писати щось про УПА, наше ставлення до неї, про "Схід-Захід", проблеми самовизначення і пошуку національної ідеї.
Ще одна тема для дискусій довжиною в десятиліття: російський флот і маяки в Криму, Мельниченко і Гонгадзе, перспективи вступу в ЄС… тепер також і визнання УПА.
Можна майже напевно сказати, що відзначення річниці створення Повстанської Армії будуть щороку проходити за одним і тим же сценарієм – масові піар акції Вітренко, Симоненка і Тягнибока на вулицях і площах Києва, спалення прапорів УПА в Криму, якісь іще локальні новини зі Львова, Харкова, Франківська і Полтави, які, втім, нікого не цікавлять.
Остаточного рішення прийнято не буде, "вищим інстанціям" воно не потрібно. Президент так хоробро і послідовно відстоює упівців, бо напевно знає, що парламент закон не схвалить.
Але ж, мова насправді не про офіційне визнання Повстанської Армії і не про тих, хто заробляє політичний капітал на святі Козацької Зброї. Мова навіть не про УПА. Йдеться про нас із вами. Якщо хтось забув, ми з вами – український народ.
Вся наша історія – це історія боротьби із внутрішньою опозицією і кожна війна у нас, як вірно каже крилатий вислів, автоматично стає громадянською.
Власне, все наше буття, якщо поглянути під відповідним кутом, це історія УПА. Це коли одна частина – за, інша – проти, а більшість не розгинається від роботи і п'є.
Кожна історична подія знаменує в собі новий розкол - територіальний, мовний, релігійний, ідеологічний, що проходить не тільки по містах і селах, але і по родинах, додаючи національній вдачі додаткову рису.
І кожне наступне покоління додає нових шрамів, суперечностей і докладає щоразу ще більш невдалих зусиль на шляху приведення калейдоскопу українства до спільного знаменника, до єдиної, чітко визначеної константи, якій буде беззаперечно дано назву – Україна. І вже ніхто не буде мати сумнівів з приводу того що саме це і є Україна. Нарешті.
Емоціоналізм, як одна з найхарактерніших рис, притаманна населенню на всьому проміжку від Донецька до Ужгорода. Нам важко мислити глобально, бо ми надто бурхливо переживаємо поточний момент (або його імітацію) і, щойно його забувши, знаходимо інший.
А для того щоб оперувати і мислити великими об'ємами інформації, необхідна концентрація. Адепти емоціоналізму і невдалі стратеги – от хто завжди стояв і досі стоїть на чолі української державотворчості.
Але до чого це все. Не сказано нічого нового, давно вже перемелено-пережовано. А питання стоїть в тому, чому, виходячи на поле бою, наші "стратеги" категорично відмовляються від існуючого ландшафту (тому що з картою не збігається) і розстрілюють дві третини власних солдат (бо вони вдягнені "не по формі")?
Чому вони завжди так нагло програють? Чому ніколи не використовують ту місцевість, на якій все одно прийдеться битись, і тих солдат, що вже вишикувались і готові до бою? Емоції заважають?
Під час другої світової війни Україна зазнала найбільших в Європі людських і матеріальних втрат, вона винесла на собі найтяжчі випробування війни. Якби не українці, що боролись в лавах радянської армії, і ті, що чинили опір на окупованій нацистами території, не було б Великої Перемоги.
Честь їм і слава, їх подвиг ми не повинні забути ніколи. Наші українські радянські партизанські з'єднання, що робили рейди на тисячі кілометрів в тилу ворога, даючи нащадкам приклад мужності і любові до своєї землі, гідні закарбування в нашій пам'яті.
Вояки Української Повстанської Армії, ці герої самопожертви і незламної міці, що створили небувалий в історії приклад героїчної боротьби проти двох імперій, не будуть забуті. Їх боротьба буде ще не раз оспівана нащадками.
Чому б не глянути на події 60-річної давнини саме так?
Більше того - перша половина століття. Справжня анархістська республіка Гуляйполе – небувале утворення на теренах Європи, не має подібних аналогів. Махно – символ не гірше Че Гевари, у Нестора Івановича просто були складніші географічні умови.
Боротьба за існування Української Народної Республіки – величезний зріст самосвідомості народу, з огляду на колоніальний статус впродовж століть. Наші українські комуністи – найкращі комуністи в світі.
Хто ще із вищого керівництва партії міг бути настільки чесним перед собою і перед своїм народом, як голова УРСР Скрипник, який, маючи перед очима голод 32-го і величезні репресії проти інтелігенції, пустив собі кулю в лоб?
Більше? Всю другу половину сімнадцятого і майже все вісімнадцяте століття російську імперію вивчало, і окультурювало українське духівництво і випускники Могилянської академії та інших духовних і мирських закладів України.
Літературна російська мова сформувалась під величезним впливом наших книжників, вони власне внесли вагомий внесок в саме створення цієї літературної мови. То навіщо робити такий впертий і, в існуючих умовах "двомовності" населення, неефективний лінгвістичний антагонізм?
Немало українців-шляхтичів спричинились до видатних подій в історії (і на користь) Польщі. Чому нам про них невідомо?
Чому ми не користуємось всіма надбаннями наших предків? Кримські татари, до речі, теж мають що розказати про своє минуле.
Українська історія – це історія страждань, розбрату і великої крові. Історія розколів і шрамів, що від часів Хмельницького і Мазепи не заживають, а продовжують гноїтись, унеможливлюючи завершення процесу консолідації того єдиного цілого, що ми нарешті назвемо "Україною" і не зробимо помилку.
І є лише два шляхи – шлях взаємовиключення, відрізання того, що виходить за "рамки", що не сходиться з картою і одягнено не по формі, і шлях збирання. Збирання розбіжностей воєдино, шлях признання нашого віковічного братовбивства невід'ємною складовою і навіть (нехай, чому б і ні?) найхарактернішою рисою.
Щоб наступного разу, в процесі "різання" не стати біднішими культурно, а можливо навіть, націлившись, уже звівши курок, засоромитись. І стати поруч.

"А українці, прославлені по світах
Як найбільші вбивці і зарізяки,
Гайдамакобандерівці – люті дейнеки,
Постраховище світове,
А українці стріляли по українцях,
А українці вішали українців
І досі катують одне одного
З витонченою жорстокістю…
Безсмертний народ! Незнищимий народ!"
Іван Драч. "Самообслуговування"

Автор Костянтин Левін
http://pravda.com.ua/news/2007/10/15/65386.htm