Століття злуки…
- 22.01.18, 23:14
- Критический взгляд...
1
Прадавній Степ...
Свята Земля!
Від неба – чорноземи
За луки ці, за ці поля
Богам уклін доземний.
За край – гартований в борні
Що піднімає крила
За те, що в темні, злії дні
Дарує Роду силу.
За те, що не сховав в імлі
Тих, хто ставав до герцю
Хто душу рідної землі
Любив до болю в серці…
2
Прадавній степ, райська земля
Едем для душ орлиних
Чому ж лиш кача* в цих краях
У сиву далеч лине?
Куди несе той спів війна?
В скорботі тій чия вина?
Чиї обіцянки забуті?
Чом гріхи тяжкі не спокуті?
Чому не вчать століття болю
Та жертви тих, хто впав за волю?
Чом матір тягне в небо руки?
Чому не радує день злуки?
3
Тому що ниці, на Мальдівах
Під сонцем гріють сраку)))
Сліпо-глухі...
Бо над державністю вже виють
Заупокой, собаки…
* – пливе кача по Тисині – пісня реквієм…
22.01.18
2
Коментарі