Горіх і каштан
- 03.12.08, 08:54
- Сенс
ГОРІХ І КАШТАН
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани. - Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка. Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли. - Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей. - І я! І я! – загукала малеча. Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю наземлі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось. - Та,напевне, дикі свині з’їдять. Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити. Та той знову відвернувся. Тепер відсорому…
2
Коментарі